Смоленська ікона Божої Матері, іменована «Одигітрія» («Провідниця»)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 28-й день

Згідно з церковним переданням, Смоленська ікона Божої Матері, іменована «Одигітрія», була написана святим євангелістом Лукою під час земного життя Пресвятої Богородиці. «Одигітрія» (грец. Οδηγήτρια) в перекладі означає «Та, Яка вказує дорогу», «Провідниця». Христос у Євангелії говорить про Себе: «Я є путь і істина і життя» (Ін. 14:6), а Богородиця є Та, Хто вказує нам цей путь і допомагає ним іти.

Святитель Димитрій Ростовський припускає, що цей образ був написаний на прохання антіохійського правителя Феофіла. Із Антіохії святиня була перенесена до Єрусалима, а звідти імператриця Євдокія, жінка імператора Аркадія, передала її до Константинополя Пульхерії, сестрі імператора, яка поставила святу ікону у Влахернському храмі.

Візантійський імператор Константин IХ Мономах (1042–1054 рр.), видаючи в 1046 році свою дочку Анну за князя Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого, благословив її в дорогу цією іконою.

Після смерті князя Всеволода ікона перейшла до його сина Володимира Мономаха, який переніс її на початку ХII століття до Смоленської соборної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Відтоді ікона отримала назву «Одигітрія Смоленська».

Церковне передання приписує іконі допомогу в спасінні міста від татарського нашестя 1238 року. За голосом від ікони самовідданий православний воїн Меркурій вночі проник до намету Батия і перебив велику кількість ворогів, зокрема і їхнього сильного воїна. Меркурій загинув у бою і був причислений Церквою до лику святих.

У ХIV столітті Смоленськ перебував під владою Литовських князів. Дочка князя Вітовта Софія була видана заміж за великого князя Московського Василія Димитрійовича (1398–1425 рр.). У 1398 році вона привезла з собою до Москви Смоленську ікону Божої Матері. Святий образ встановили в Благовіщенському соборі Кремля, праворуч від Царських врат.

У 1456 році на прохання жителів Смоленська і тамтешнього єпископа Мисаїла ікона була урочисто з хресним ходом повернена до Смоленська, а в Москві залишилися два списки з неї. Один був поставлений в Благовіщенському соборі, а інший в 1524 році передали до Новодівичого монастиря. Ця обитель була влаштована на Дівочому полі, де «зі сльозами» москвичі відпускали святу ікону до Смоленська.

До 1941 року давній чудотворний Смоленський образ Богородиці перебував у міському кафедральному соборі на честь Успіння Божої Матері, побудованому в 1667–1679 роках. Подальша його доля невідома. У каталозі давнього руського живопису, виданому Державною Третьяковською галереєю в 1963 році, лише зазначено, що «ікона постраждала від війни».

Однак ще в 1602 році з чудотворної ікони був написаний точний список, який було поміщено у вежі Смоленського укріплення, над Дніпровськими воротами, під спеціально влаштованим шатром. Пізніше, в 1727 році, там була влаштована дерев’яна церква, а в 1802 році була споруджена кам’яна.

Новий список сприйняв благодатну силу стародавнього образа, і, коли 5 серпня 1812 року, під час війни з Наполеоном, війська залишали Смоленськ, ікону взяли з собою для охорони від ворога. Напередодні Бородинської битви цей образ носили табором, щоб укріпити і підбадьорити воїнів.

Після перемоги над Наполеоновими військами ікона «Одигітрія» була повернена до Смоленська.

Ікона Божої Матері «Одигітрія» є великою святинею. Віряни одержували й одержують від неї благодатну допомогу, а Матір Божа через Свій святий образ заступається за нас і підкріплює нас, спрямовуючи до спасіння.

Тропарі, кондаки, молитви та величання