Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 1-й день

Піст, присвячений приготуванню до свята Успіння Пресвятої Богородиці, починається 14-го (1-го за старим стилем) серпня святом Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього.

Походження свята пов’язане з благочестивим звичаєм, що зародився в IX столітті в Константинополі: з першого дня серпня — місяця, який на півдні завжди був особливо щедрий на всілякі епідемії, урочисто виносити з царської скарбниці частину Хреста Господнього.

Як пам’ятаємо із передання Церкви, Хрест Господній одразу після знайдення його царицею Єленою був розділений на дві частини, одну із яких залишили в Єрусалимі, а іншу відправили до Константинополя. Цю другу частину й покладали з великими урочистостями на престолі Софійського собору.

Потім, як ідеться в грецькому часослові 1897 року, впродовж першої половини серпня, аж до самого свята Успіння цю частину спасительного Древа носили хресними ходами вулицями Константинополя, молячись про позбавлення від хвороб і пропонуючи Чесне Древо для поклоніння людям.

На Русі свято з’явилося з поширенням Єрусалимського уставу в кінці XIV століття. У селах, де також відбувалося урочисте винесення Хреста, навіть проходили хресні ходи до водоймищ, звершувалися молебні та освячення води. По щирих молитвах вірян Господь через Свою святиню багато разів зупиняв пошесті.

Продовжуючи святий звичай, у цей день віряни освячують воду, мед, зілля (мак, соняшники, волошки та інші квіти) на духовну поживу, утіху й тілесну користь, молитовно вшановуючи Святий Хрест словами церковної служби: «Крест хранитель всея вселенныя, / Крест красота Церкве, / Крест царей держава, / Крест верных утверждение, / Крест Ангелов слава и демонов язва».

Тому цього дня в усіх православних храмах священники виносять з вівтаря напрестольний Хрест і служать водосвятний молебень, просячи в Бога милості, здоров’я і благословення для нашого народу.

Особливості богослужіння аналогічні особливостям служби Неділі Хрестопоклонної (третя неділя Великого посту) і Воздвиження Хреста Господнього (14 вересня).

У сучасній богослужбовій практиці Української Православної Церкви напередодні (тобто 13 серпня) увечері звершується вечірня й утреня служба. Перед вечірнею відбувається перенесення Хреста з жертовника на престол за чином, установленим для Неділі Хрестопоклонної. Якщо ж утреню служать зранку, то Хрест переноситься на престол після відпусту вечірної.

На утрені перед Великим славослов’ям настоятель одягає повне облачення. Під час Великого славослов’я, під спів Трисвятого, настоятель звершує кадіння престолу (тричі) і під спів «Святый Боже» втретє (похоронним розспівом) виносить Хрест на голові з воздухом північними дверима іконостасу. Перед ним несуть два світильники. Зупинившись на амвоні, священник виголошує «Премудрость прости», потім під спів тропаря «Спаси, Господи, люди Твоя» покладає Хрест на аналой. Здійснюється триразове поклоніння (земні поклони) Хресту під спів «Кресту Твоему поклоняемся, Владыко, и Святое Воскресение Твое славим»; співаються особливі стихири, під час яких настоятель здійснює помазання народу єлеєм.

Відповідно до прийнятого зараз в УПЦ чину мале освячення води 14 серпня відбувається до або після Літургії. За традицією разом із освяченням води здійснюється освячення меду. Прийнятим для свята кольором літургійних облачень є фіолетовий (темно-червоний). 

«Христос терпів і нам велів», — говорить народна мудрість. Хрест — символ любові, що спонукає до терпіння, а піст — період посиленого терпіння, зосередженого несення свого особистого хреста, яким душа очищається і спасається. Тому хрестоношення — суть посту як такого, незалежно від тривалості або зв’язку з тим чи іншим святом. 

Таким чином, через освячення зілля, плодів, через поклоніння Чесному Хресту Православна Церква освячує весь матеріальний світ, відбуваються, так би мовити, містерії Божественного «матеріалізму».

Церковні молитви пронизують світ, живлять природу, а з нею радощі людської душі. Через церковні таїнства, чини та освячення часу благодаттю Святого Духа трава, дерева, світила, небо, ранок, вечір, весна і сніг разом з людиною долучаються до події спасіння та оновлення.

З Успінням Божої Матері образ Хреста пов’язаний двояко. По-перше, Пресвята Богородиця явила нам образ хрестоношення, починаючи з відповіді: «Я — Раба Господня, хай буде мені по слову твоєму» (Лк. 1:38). Своє хрестоношення Пречиста продовжила всім подальшим життям, особливо ж своїми материнськими хресними муками: «Агнца, и Пастыря, и Спаса мира на Кресте зрящи, / Рождшая Тя глаголаше, слезящи: / мир убо радуется, приемля избавление, / утроба же Моя горит, зрящи Твое распятие, / еже за всех терпиши, Сыне и Боже Мой». Попри муки Богородиця не лише не відкидає, не проклинає зрадників, ганьбителів, мучителів і вбивць свого Сина, а всиновлює весь рід людський.

Джерело.

Тропарі, кондаки, молитви та величання