Рівноапостольні Климент, архієпископ Охридський, Наум, Савва, Горазд та Ангеляр

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 27-й день

Святі рівноапостольні Климент, єпископ Охридський, Наум, Савва, Горазд та Ангеляр були слов’янами, учнями святих Кирила і Мефодія. Спочатку вони трудилися на ниві просвіти в Моравії, де після святителя Мефодія єпископом був святий Горазд, який прекрасно знав слов’янську, грецьку та латинську мови. Святі Климент, Наум, Ангеляр і Савва були пресвітерами.

Просвітителям-слов’янам протистояла сильна латино-німецька група місіонерів, які спиралися на підтримку Папи і заступництво моравського князя Святополка. Боротьба розгорнулася навколо питань про необхідність богослужіння слов’янською мовою, Filioque і суботнього посту. Папа Стефан VI заборонив богослужіння мовою слов’ян.

Прихильники тримовної єресі, яка прирікала слов’янський народ на забуття мови предків, за допомогою княжої влади віддали під суд учнів святого Мефодія, зокрема й святого Климента. Їх піддали жорстоким катуванням: голими волочили по терновнику, довго тримали у в’язниці, як і раніше їхнього духовного батька святого Мефодія. Згодом, у 886 році, деяких в’язнів — наймолодших — продали работорговцям-євреям, і вони опинилися на венеційському ринку.

Викуп слов’янських просвітителів і доправлення їх до Константинополя здійснив посол візантійського імператора у Венеції Василь Македонянин. Інших слов’янських сповідників, старших за віком, піддали вигнанню. Невідомо, куди попрямував святий Горазд і де знайшов собі притулок святий Савва, а Наум і Ангеляр пішли до Болгарії.

907 року під ударами мадярів впала Моравія, і моравські біженці потягнулися до Болгарії тими самими дорогами, якими колись ішли вигнані ними святі просвітителі.

Слов’янських сповідників болгари зустріли з пошаною і просили запровадили богослужіння слов’янською мовою. Болгарський князь Борис «з великою ретельністю шукав» таких людей, як учні святого Мефодія, бо докладав великих зусиль для просвіти свого народу. Просвітителі одразу взялися за вивчення слов’янських книг, зібраних болгарською знаттю.

Невдовзі святий Ангеляр помер, а святий Климент отримав призначення вчителювати в Кутмічівіце, області в південно-західній Македонії.

У Східній Церкві на посаду вчителя обирали людину гідну, відому своїм благочестивим життям, яка володіла даром слова. Святий Климент ще в Моравії був у чині «вчителів, які стояли на ступені». У Болгарії святий Климент обіймав посаду вчителя до 893 року. Він влаштував насамперед школу при княжому дворі, яка досягла високого рівня за царювання Симеона, а в південно-західній Македонії створив школи окремо для дорослих і дітей.

Рівноапостольний Климент також навчав дітей грамоти. Загальна кількість його учнів була величезною: тільки обраних, які належали до кліру, відомо три тисячі п’ятсот осіб. У 893 році святий Климент був зведений у сан єпископа Дремвиці, або Велиці, а його місце посів святий Наум.

Святитель Климент першим із болгарських ієрархів став служити, проповідувати і писати слов’янською мовою. До того ж він систематично готував кліриків зі слов’ян.

Трудився святитель на славу Божу до глибокої старості. Знесилівши так, що вже не міг займатися справами кафедри, святитель звернувся до царя Симеона з проханням про звільнення. Цар переконав святителя не залишати кафедри, і святий Климент вирішив продовжити єпископське служіння.

Після цієї бесіди він вирушив на відпочинок в Охрид, до створеного ним монастиря. Там святитель продовжив перекладацьку діяльність і переклав значну частину Квітної Тріоді.

Невдовзі святий єпископ тяжко захворів, і в 916 році він мирно відійшов до Господа. Тіло святителя було покладено до гробу, зробленого його власними руками, і поховано в Охридському Пантелеймонівському монастирі.

Святитель Климент вважається першим слов’янським письменником. Він не лише продовжив перекладацьку справу, розпочату святими Кирилом і Мефодієм, а й залишив свої письменницькі праці — перші зразки слов’янської духовної літератури.

Багато слів і повчань рівноапостольного Климента перейшли на Русь, де їх з любов’ю читали і переписували благочестиві християни.

Мощі святих Горазда й Ангеляра спочивають поблизу Берата в Албанії, а останки святого Наума перебувають в монастирі на його честь біля Охридського озера.

Тропарі, кондаки, молитви та величання