Преподобний Євфимій, Суздальський чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 1-й день / липня на 4-й день — знайдення мощей / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / у неділю 26 серпня або в першу неділю після 26 серпня — Собор Нижньогородських святих (перехідне)

Преподобний Євфимій Суздальський народився 1316 року в Нижньому Новгороді від благочестивих і доброчесних батьків. З великою старанністю і ретельністю, полишивши дитячі ігри, навчався він читати й розуміти Божественне Писання, благоговійно слухав Слово Боже. Отрок часто приходив до храму Божого і стояв там, усамітнюючись у затишному місці, щоб ніхто не відволікав від молитви, яку він приносив Богові в чистоті серця.

Минали роки. Одного разу, почувши євангельські слова: «якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Лк. 9:23), юнак вирішив цілковито присвятити своє життя служінню Богові. Недалеко від Нижнього Новгорода був Печорський монастир на честь Вознесіння Господнього, незадовго до того заснований святителем Діонісієм, пострижеником Києво-Печерського монастиря, який був другом преподобного Сергія Радонезького й згодом став архієпископом Суздальським і митрополитом Київським († 15 жовтня 1384 року). До цієї обителі й прийшов майбутній подвижник, щоб прийняти чернечий постриг від святого Діонісія.

З великою ретельністю і любов’ю юнак ніс чернечі труди. Він виконував найтяжчі послухи, неухильно підкоряючись волі настоятеля. Чи носив воду, чи рубав дрова, чи виконував роботи на кухні або в полі, ніколи не забував, що служить Господу. Невтомний у тривалих денних працях, преподобний Євфимій майже не спав і проводив ночі в молитві. Він невпинно постився, ніколи не їв досита, пив тільки воду. І таке розчулення дарував йому Бог, що й хліба не міг він їсти без сліз. Бачачи труди і терпіння преподобного Євфимія, побратими воістину вважали його не людиною, а ангелом Божим, який живе серед людей.

1352 року благочестивий князь Суздальський Борис Константинович побажав побудувати в Суздалі монастир і просив у святого Діонісія будівничого й настоятеля нової обителі. Вибір святого Діонісія впав на преподобного Євфимія. Дорогою до Суздаля, не доходячи п’ять верст до Горохівця, у гарному місці на березі озера, розташованого в дрімучому лісі, преподобний Євфимій, з благословення свого колишнього наставника, заснував спільножительну пустинь та храм в ім’я святителя Василія Великого. Пустинь ця аж до свого закриття в 1764 році була приписною до Спасо-Євфимієвого монастиря, а у її храмі колись зберігався дорожній посох преподобного Євфимія.

Отримавши благословення святителя Іоанна, преподобний Євфимій дав обітницю не залишати заснованої ним обителі. Взявши сокиру, обтесав він поблизу північної брами вівтаря біля святого жертвенника три камені, щоб влаштувати собі гроб. П’ятдесят два роки потому туди й було покладене після преставлення його святе тіло.

Преподобний Євфимій був зведений святителем Іоанном у сан архімандрита. Одного разу князь Суздальський Борис Константинович у престольне свято Преображення Господнього, коли святитель Іоанн звершував Божественну літургію, бачив у вівтарі ангела Господнього, який співслужив Іоанну і Євфимію.

Монастир швидко розростався. Скоро в ньому зібралося понад триста ченців. З благословення святителя Іоанна преподобний Євфимій побудував в обителі храм в ім’я преподобного Іоанна Ліствичника, а потім до нього було прибудовано кам’яну трапезну, де взимку ченці могли збиратися для молитви і споживання їжі.

У 1364 році на згадку про порятунок під час бурі на Волзі князя Суздальського Андрія Константиновича преподобним Євфимієм було засновано в Суздалі, на лівому березі річки Кам’янки, Покровський жіночий монастир.

Преподобний Євфимій вирізнявся суворим подвижницьким життям. Як і преподобний Сергій Радонезький, він носив простий чернечий одяг. Суворим і таким, що не дивиться на особу, був він і до себе, і до інших.

На згадку про труди преподобного Євфимія залишився викопаний його руками колодязь, а також бджільник. Жебраки й убогі знаходили в обителі преподобного Євфимія їжу, хворі знаходили мирний притулок і спокій. За боржників він часто виплачував борги, а несправедливо пригноблені судом або знатними людьми могли покластися на його безкорисливе заступництво і захист.

Ідучи скорботним і вузьким спасительним шляхом, досягнув блаженний Євфимій похилої старості. Коли він відчув завершення земного життя, то скликав монастирську братію і багато чого повідав їй на втіху. Він усім дав благословення, усіх пробачив і у всіх сам попросив прощення. 1 квітня 1404 року, причастившись Святих Тайн, преподобний Євфимій мирно відійшов до Господа у віц вісімдесяти восьми років.

Після кончини преподобний Євфимій прославився у Господа багатьма чудесами і зціленнями. Одного разу келар обителі Кіпріан порушив монастирський звичай, який забороняв братії їсти поза спільною трапезою. Преподобний Євфимій з’явився йому уві сні з жезлом і палаючою свічкою в руках. У жаху покаявся келар, але скоро забув свою обіцянку. Після вторинного відвідання святий Євфимій покарав його розслабленням усіх частин тіла. Тільки біля гробниці преподобного отримав Кіпріан зцілення, сповідавши перед усіма свій гріх.

4 липня 1507 року, коли копали рів для основи нового соборного храму обителі, були знайдені нетлінні мощі святого Євфимія. Після освячення соборного храму в 1511 році колишній монастирський храм, теж Преображенський, збудований самим засновником обителі й відновлений після пожежі, був знову освячений в ім’я преподобного Євфимія.

Загальноцерковне прославлення святого Євфимія відбулося на Московському Соборі 1549 року. 22 лютого 1657 року гробницю з його мощами було перенесено до соборного храму обителі. Житіє преподобного було написане ченцем Григорієм.

Тропарі, кондаки, молитви та величання