Преподобний Єлисей Лавришевський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 23-й день
В «Історико-статистичному описі Мінської єпархії» ідеться про те, що під Новогрудком «в тому місці, де нині Лавришевська парафіяльна Успенська церква», був чоловічий монастир, заснований близько 1225 року преподобним Єлисеєм. Також зазначено, що, згідно з існуючим життєписом святого слов’янською мовою, Єлисей був сином литовського князя Тройната, обіймав високу посаду при дворі князя Міндовга. Ставши християнином, він залишив двір і пішов у пустинь. Там його знайшов якийсь православний чернець, разом з котрим Єлисей заснував лавру. Серед її братії був і князь Войшелк, який жив у відокремленому місці.
Преподобний Єлисей був убитий своїм вихованцем, юнаком-слугою, в ніч на 23 жовтня близько 1250 року.
Після смерті мощі преподобного прославилися чудотворіннями. Ще в стародавній оповіді згадано про біснуватого, зціленого після того, як він випадково торкнувся мощей святого Єлисея.
Близько 1505 року татари, які спустошили околиці Новогрудка, наблизилися до Лавришевського монастиря. Господь знову явив диво через Свого угодника: татарам здалося, що монастирський двір заповнений добірною кіннотою, і вони в страху втекли. Це диво, імовірно, стало приводом для канонізації преподобного Єлисея митрополитом Іосифом Солтаном на Соборі, що відбувся 1514 року у Вільно.
Мощі святого, котрі раніше спочивали відкрито, під час якоїсь із воєн були приховані в землю. Після того, як монастир було спалено, вони вже не були знайдені. Чи вшановувалася свого часу пам’ять святого преподобного Єлисея лише місцево, чи було встановлено загальноцерковне святкування, невідомо.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Елисею Лавришевскому и святителю Лаврентию, затворнику Печерскому, епископу Туровскому, глас 3
Преподо́бне о́тче наш Елиссе́е,/ с Лавре́нтием чу́дным подвиза́лся еси́, учи́телю своему́ подража́я,/ земну́ю сла́ву и честь стопа́м Христа́ пове́ргли есте́,/ те́мже Госпо́дь увенча́ вас// нетле́нным венце́м сла́вы Своея́.
Кондак преподобному Елисею Лавришевскому и святителю Лаврентию, затворнику Печерскому, епископу Туровскому, глас 2
Ве́чная па́мять ва́ша, преподо́бнии Елиссе́е и Лавре́нтие,/ те́мже помина́йте чту́щих свя́то ю́// и испроси́те земли́ на́шей благоче́стие и душа́м спасе́ние.