Преподобний Варнава Ветлузький
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 11-й день / січня на 23-й день — Собор Костромських святих
Преподобний Варнава Ветлузький народився у Великому Устюзі. До відходу в пустелю він був священником однієї із міських церков. 1417 року преподобний оселився на березі річки Ветлуги на Красній горі, де подвизався на самоті протягом двадцяти шести років, «Богу работая в псалмопении и молитвах, питаясь былием и вершием дубовым». За словами автора житія преподобного, до святого Варнави приходили і «дивии звери, медведи многи, живуще близ келлии его… он же хождаше между ними, аки между скотами, зря на них и утешашеся; благодаря великаго Бога, тии звери кротки ему быша».
В околицях гори Красної, навіть за п’ятдесят верст, не було людського житла. Зрідка відвідували пустельника люди, «благословення заради», яким він передрік, що після смерті його на березі річки Ветлуги «примножить Бог життя людям, а на місці його проживання житимуть ченці».
За переданням, 1439 року, перш ніж оселитися на річці Унжа, сюди приходив за настановами і повчаннями преподобний Макарій (пам’ять 25 липня / 7 серпня). Преподобний Варнава помер у глибокій старості, як вважається, 24 червня 1445 року. Після смерті святого подвижника на місце його подвигів приходило на проживання «від різних країн» багато ченців «і до них землероби», і «розмножувався по всій тій річці народ навіть до великої річки Волги». На Красній горі ченці побудували дві церкви: одну на честь Пресвятої Трійці, а іншу, над гробом преподобного, в ім’я святителя Миколая Чудотворця, і заснували спільножительний монастир, який був названий «Варнавинська пустинь».
Житіє святого Варнави написане 1639 року ченцем Варнавинської пустелі ієромонахом Іосифом (Дядкіним).
Чутка про чудеса преподобного досягла 1639 року і патріарха Московського Іоасафа, який спитав про нього двох пресвітерів ветлузьких, Іоанна та Онисифора, котрі прийшли до Москви засвідчити про чудеса преподобного й милість його, яку самі над собою випробували. Один із них, Онисифор, довго страждав сліпотою очей і в тяжкій недузі вже зневірявся в житті. Ченці обителі Ветлузької переконали його піти помолитися на гроб преподобного — і там він прозрів. Інший ієрей підтвердив істинність слів його і сам про себе сповістив, як зцілився також біля гробу преподобного від хвороби, що його спіткала. Тоді патріарх послав ігумена жовтоводського Пафнутія до обителі преподобного дізнатися на місці достовірність слів обох ієреїв. І він, зібравши багато інших оповідей про чудеса, що відбувалися біля раки преподобного Варнави, сповістив про це патріарха, який прославив пам’ять новоявленого чудотворця.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Варнаве Ветлужскому, глас 1
Жела́нием духо́вным распали́вся/ и мяте́жи мирски́я отри́нув,/ к Бо́гу любо́вию приле́жно присовокупи́ся./ И Того́ вседу́шне взыску́я, во вну́треннюю пусты́ню отше́л еси́,/ при вода́х всели́ся,/ иде́же во слеза́х и труде́х пребыва́я многоле́тное вре́мя,/ в терпе́ниих мно́зех житие́ а́нгельское проходи́л еси́/ в наставле́нии Боже́ственнаго ра́зума/ и мно́жество мона́хов собра́л еси́, му́дре,/ и́хже, посеща́я не оста́ви,/ Варна́во преподо́бне, о́тче наш,/ Пресвяте́й Тро́ице моля́ся,// от зол вся́ческих изба́вити и спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Варнаве Ветлужскому, глас 8
От ю́ности, преподо́бне, плоть твою́ в посте́х и моли́твах истончи́л еси́/ и, крест твой взем, усе́рдно после́довал еси́ Христу́,/ те́мже и к Вы́шним тече́ние ра́достно соверши́л еси́,/ иде́же со все́ми святы́ми предстои́ши./ И ны́не ста́до твое́ посеща́й, помина́я чту́щих всесвяту́ю па́мять твою́,/ да вси благода́рственно вопие́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре Варна́во, наста́вниче пусты́нный.
Молитва преподобному Варнаве Ветлужскому
О, всеблаже́нне о́тче преподо́бне Варна́во, те́плый засту́пниче и помо́щниче с ве́рою призыва́ющим тя! Изба́ви нас моли́твами твои́ми ко Го́споду от вся́каго обстоя́ния бесо́вскаго. Изми́ нас, окая́нных рабо́в твои́х, о чудотво́рче Варна́во, от уст па́губнаго зми́я, зия́ющаго пожре́ти нас и свести́ во ад живы́х. Прости́ нас, о́тче, ели́ко согреши́хом ти, исто́ргни нас от греха́ и вся́кия напа́сти, приходя́щия грехо́в ра́ди на́ших. Пода́ждь душа́м на́шим утеше́ние, всади́ в сердца́ на́ша страх суда́ Бо́жия, изба́ви нас от враго́в на́ших ви́димых и неви́димых, тебе́ бо и́мамы те́пла моли́твенника и засту́пника, е́же в беда́х су́щия и в грехи́ впа́дшия. Ты бо яви́ся столп благоче́стия, воздержа́ния пра́вило, смиренному́дрия о́браз, целому́дрия наста́вник, убо́гим и сирота́м засту́пник и храни́тель прибега́ющим к тебе́. Кто у́бо по досто́инству мо́жет похвали́ти равноа́нгельное твое́ житие́ и кто мо́жет изчести́ твои́х трудо́в по́двиги и сле́зы ко Го́споду? Вои́стину я́ко со́лнца светле́йши возсия́ твоя́ исправле́ния, ревни́тель бо бысть всем святы́м, преподо́бных и пра́ведных учи́тель духо́вный и всем, призыва́ющим тя, моли́твенник ко Пресвяте́й Тро́ице. Ты, я́ко ми́ра оста́вил еси́ и я́же в ми́ре, и нас приведи́ ко Го́споду моли́твами твои́ми, о́тче честне́йший, да и мы сподо́бимся ве́чных благи́х, и́хже наслажда́ешися: Небе́сныя сла́вы, жела́емаго Иису́са Христа́ и сладча́йшаго Влады́ки и Го́спода всех. Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, со Безнача́льным Его́ Отце́м и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Его́ Ду́хом, ны́не, и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці