Преподобний Варлаам Керетський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 6-й день
Преподобний Варлаам, у миру Василій, жив у XVI столітті. Він народився і виховувався поблизу Білого моря, в Керетській волості, в селі Кереть. Навчений грамоти, Василій був поставлений священником до церкви святителя Миколая Чудотворця в місті Кола. Він ревно служив Господу, навчаючи людей, як правдивий пастир, закону Господнього.
Під час перебування настоятелем Миколаєвської церкви в Колі, отець Василій вигнав біса, який жив на Абрам-мисі і вимагав жертв навіть від охрещених рибалок. Той, залишаючи «насиджене місце», пригрозив помститися «попові».
Бісівська помста здійснилася, коли ієрей Василій з матушкою повернулися до рідного села Кереть. Там сталася трагедія, який змінила життя майбутнього преподобного. Біс навіяв священникові почуття ревнощів до дружини. Потім, звабивши отця Василія, біс спонукав його убити ні в чому не винну жінку, що той і виконав. За переданням, дружина священника виявилася невинною, бо сам диявол обморочив святого: прийнявши вигляд чоловіка, він вийшов із кімнати дружини священника. За іншим припущенням, дружина отця Василія стала біснуватися, викликаючи збентеження та чутки серед односельців. Священник спробував вигнати біса і в підсумку смертельно поранив дружину.
Учинивши страшний гріх, Василій невдовзі переконався в невинності своєї дружини. Він зрозумів величину свого падіння, став каятися, суворо постив і гірко плакав. Для покаяння він вирушив у Колу, до преподобного Феодорита. Визнавши себе негідним залишатися священником, він залишив своє служіння.
Щоб спокутати свою велику провину, преподобний піддав себе надзвичайно тяжкому покаранню (за одним припущенням, це була єпітимія, накладена на нього преподобним Феодоритом). Тіло дружини він поклав у великий човен. У цьому човні святий плавав морем, плавав безперервно з місця на місце доти, доки мертве тіло вбитої не зотліло зовсім. Люди з подивом бачили людину, яка сама у човні плавала морем, не зупиняючись, без відпочинку. Василій не чекав, як звичайні мореплавці, попутного вітру, щоб пливти на вітрилах. Навпаки, він плавав проти вітру, проти океанських хвиль, працюючи постійно веслом, не випускаючи весла з рук своїх і співаючи псалми Давида.
Безперервно працюючи вдень, преподобний ночі проводив без сну, зі сльозами благаючи Господа про відпущення гріха. Водночас він зберігав найсуворіший піст і лише раз на рік на Великдень їв рибу.
На третій рік плавань Василій захотів прийняти від Бога сповіщення про те, чи прощено його гріх. Згідно з давньою оповіддю про преподобного, біля Святого Мису плавання було небезпечне, тому що тут водилися особливі морські черв’яки, які проточували судна. Ці молюски, звані «корабельними свердлилами», проточували судна навіть із найміцнішого дерева і змушували проходити Святий Мис не морем, а волоком, тобто переносити судна берегом. Ці істоти не завдали ніякої шкоди преподобному, але він хотів зробити нешкідливим плавання біля Мису для всіх. Святий помолився Богу і незабаром був почутий: морські гади безслідно зникли. Відтоді шлях біля Святого Мису став безпечним для плавання.
Прийнявши чудо за сповіщення про те, що Господь вже пробачив його великий гріх, Василій невдовзі залишив світ і прийняв чернечий постриг з ім’ям Варлаам. Імовірно, постриг було звершено в Печензькому монастирі архімандритом Іоною 1548 року.
Варлаам не став затримуватися в Печензькому монастирі і оселився в лісовій пустині поблизу озера Кереті. Передання свідчить, що пустельника в його усамітненні турбували жінки, які влітку приходили до лісу збирати ягоди і під час цього співали мирських пісень.
Занепокоєння змусило подвижника залишити Кереть і піти подалі від людських місць, до Чупської губи. Там преподобний і помер. Наприкінці життя Варлаам здобув дар зцілення і чудотворіння. Окрім того, він був прозорливий, але не пишався цим, а навпаки, всіляко уникав слави людей.
Точна дата смерті преподобного Варлаама невідома. Найімовірніше, він помер 1589 чи 1590 року. Тіло його знайшов бідний селянин і переніс до села Кереть, де і поховав при церкві святого Георгія за вівтарем зі східного боку.
Преподобного Варлаама особливо шанують мореплавці, які вважають його своїм небесним покровителем.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Варлааму Керетскому, глас 1
Боже́ственною свы́ше просвети́вся благода́тию, преподо́бне,/ мир оста́вил еси́,/ жите́йскую печа́ль и всяк мяте́ж ми́ра сего́/ любве́ ра́ди Христо́вы со дерзнове́нием отве́ргл еси́,/ ева́нгельски Христу́ после́довал еси́,/ и, Того́ яре́м взем, во всем во́ли Его́ повину́лся еси́,/ и весь ра́зум и се́рдце к Нему́ неукло́нно возложи́л еси́,/ Христа́ ра́ди те́ло свое́ изнуря́я посто́м и бде́нием, в моли́твах свои́х не усыпа́я,/ Бо́га ми́лостива творя́ и Пречи́стую Богоро́дицу Моле́бницу предлага́я,/ и сего́ ра́ди от Бо́га восприе́м власть и си́лу на сопроти́внаго врага́,/ не убоя́ся возду́шныя и морски́я тяготы́ и сту́дени, ниже́ уклони́ся,/ и морско́ю пучи́ною в ма́ле лади́ице по вода́м ше́ствие творя́,/ про́тив зе́льнаго обурева́ния пла́ваше,/ промышле́нием Боже́ственнаго ра́зума направля́ем,/ и о́коло Свята́го Но́са непроходи́мый путь морски́й/ от ядови́таго че́рвия/ благопрохо́ден челове́ком без вреда́ сотвори́л еси́ моли́твами свои́ми,/ и мно́гим терпе́нием во вре́менней жи́зни по́двиг соверши́л еси́,/ и, равноа́нгельное житие́ пожи́в,/ те́мже и по преставле́нии источа́еши чуде́с благода́ть/ и́же ве́рою приходя́щим к тебе́, Варлаа́ме, преблаже́нне о́тче наш,/ вопие́м ти: моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Варлааму Керетскому, глас 3
Все у́мное свое́ жела́ние к Бо́гу впери́в,/ и Тому́ невозвра́тно от души́ после́довал еси́,/ и жите́йския молвы́ отри́нув,/ в моли́твах, и слеза́х, и злострада́ниих плоть свою́ изнуря́я,/ до́бре подвиза́вся проти́ву неви́димаго врага́ ко́знем,/ и, победи́в я́, веселя́ся, преше́л еси́ к Небе́сным черто́гом,/ и ны́не со А́нгелы Святе́й Тро́ице предстоя́,/ отню́ду же и Всеви́дящее о́ко, твоя́ труды́ ви́дев,/ да́ром чуде́с по преставле́нии обогати́ло тя есть,/ и́же тебе́ с ве́рою почита́ющим/ исцеле́ние подава́еши неви́димо/ и мо́лишися непреста́нно, сохраня́я оте́чество свое́ и лю́ди/ от враг ви́димых и неви́димых ненаве́тны,/ да вси тебе́ вопие́м:/ преподо́бне о́тче наш Варлаа́ме,// моли́ непреста́нно о всех нас.
Ще в розробці