...

Преподобний Сергій Нуромський (Вологодський)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 7-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці — Собор усіх преподобних і богоносних отців, які на Святій Горі Афон просіяли (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Вологодських святих (перехідне)

Преподобний Сергій розпочав свій чернечий подвиг на Святій Горі Афон. Потім він приїхав на Русь і оселився в обителі Живоначальної Трійці під керівництвом преподобного Сергія Радонезького.

Через декілька років, з благословення святого Сергія Радонезького, преподобний Сергій пішов у Вологодські ліси і зупинився на березі річки Нурми. Там він встановив хрест і побудував каплицю з келією, у якій подвизався в глибокій безмовності, «рівноангельське життя проводячи» й терпеливо переносячи спокуси бісів і недобрих людей.

Господу було угодно покликати святого із його усамітнення, щоб він, сповнений духовної премудрості і досвіду, послужив іншим для спасіння. До нього із різних місць зібралося сорок чоловік, які прагнули благочестивого життя. Спільними зусиллями братія побудувала великий храм на честь Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Навколо храму було побудовано келії.

Неподалік від Нуромського монастиря звершував свій подвиг преподобний Павло Обнорський. Преподобний Сергій часто відвідував його для душекорисних бесід.

Спочив преподобний Сергій 7 жовтня 1412 року. З 1546 року почалося церковне шанування святого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Сергию Обнорскому, Нуромскому, Вологодскому чудотворцу, глас 8

Жела́нием духо́вным разгара́шеся, пребога́те,/ слез твои́х тече́нием ду́шу свою́ напои́л еси́/ и е́же из глубины́ воздыха́ньми уязвля́ше се́рдце свое́,/ и бо́дренными моли́твами, и всено́щным предстоя́нием Влады́це Христу́/ многодоброде́телен плод принесе́ сам себе́./ И сего́ ра́ди я́ко Бо́жий уго́дник све́тло ми́ру показа́ся,/ сия́я чудесы́, Се́ргие о́тче наш,/ те́плый моли́твенниче к Бо́гу, всегда́ о нас Того́ моли́,// да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Сергию Обнорскому, Нуромскому, Вологодскому чудотворцу, глас 8

Я́ко звезда́ пресве́тлая, от Святы́я Горы́ провозше́дши,/ добро́ты чуде́с твои́х весь просвети́л мир,/ Христо́в бо крест взем, после́дова Ему́,/ в пусты́нном озлобле́нии, в моли́твах же и поще́ниих,/ во бде́ниих же и злострада́ниих изнури́в плоть свою́,/ тем и Христо́с да́ром чуде́с одари́ тебе́,/ Ему́же о нас моля́ся, посеща́й чад свои́х, да зове́м ти:// ра́дуйся, Се́ргие о́тче наш, пусты́нный жи́телю.

 

Ще в розробці