Преподобний Сергій, ігумен Радонезький
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 25-й день / липня на 5-й день — знайдення мощей / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне)
Преподобний без перебільшення є «ігуменом всієї Русі»: безпосередніми учнями великого старця були більш ніж двадцять ченців, які заснували загалом близько сорока монастирів. Із цих обителей виходили нові подвижники, які дали ще приблизно півсотні чернечих громад. У підсумку за XIV – XVI століття вся північ Русі вкрилася густою мережею малих і великих обителей. Наприклад, один тільки Авраамій Галицький, який був серед перших духовних чад ігумена Радонезького, заснував чотири обителі.
Народився преподобний Сергій в селі Варниці під Ростовом 3 травня 1314 року в сім’ї благочестивих і знатних бояр Кирила і Марії. Господь вибрав його ще з утроби матері. У житії преподобного Сергія розповідається про те, що за Божественною літургією ще до народження сина свята Марія і молільники чули триразовий вигук немовляти: перед читанням Святого Євангелія, під час Херувимської пісні і коли священник сказав: «Святая святым». Бог дарував преподобним Кирилу і Марії сина, якого назвали Варфоломієм.
З особливою ретельністю юнак Варфоломій заглиблювався в молитву, не пропускаючи жодного богослужіння. Уже в дитинстві він наклав на себе суворий піст, нічого не їв по середах і п’ятницях, а в інші дні харчувався тільки хлібом і водою.
У семирічному віці Варфоломія віддали на навчання грамоти. Він всією душею прагнув навчання, проте грамота не давалася йому. Сумуючи через це, він вдень і вночі молив Господа відкрити йому двері книжного розуміння.
Одного разу, шукаючи в полі зниклих коней, Варфоломій побачив під дубом незнайомого старця-чорноризця, який молився. Отрок підійшов до нього і розповів про свою скорботу. Співчутливо вислухавши хлопчика, старець став молитися про його просвіщення. Потім, діставши ковчежець, вийняв маленьку частинку просфори і, благословивши нею Варфоломія, сказав: «Візьми, чадо, і з’їж: це дається тобі на знак благодаті Божої і розуміння Святого Письма».
Благодать ця справді зійшла на отрока: Господь дав йому пам’ять та розуміння і отрок став легко засвоювати книжну мудрість. Після цього дива в юному Варфоломеї ще більше зміцніло бажання служити тільки Богові. Він хотів усамітнитися за прикладом давніх подвижників, але любов до батьків утримувала його в рідній сім’ї.
Близько 1328 року батьки преподобного Сергія переселилися із Ростова до Радонежа. Поховавши батьків, Варфоломій разом з братом Стефаном пішов для пустельножительства в ліс (за дванадцять верст від Радонежа). Спочатку вони поставили келію, а потім невелику церкву, яка, з благословення митрополита Феогноста, була освячена в ім’я Пресвятої Трійці. Однак невдовзі, не витримавши труднощів життя в пустельному місці, Стефан залишив брата і перейшов до Московського Богоявленського монастиря.
Варфоломій же 7 жовтня 1337 року прийняв чернечий постриг від ігумена Митрофана з ім’ям святого мученика Сергія і поклав початок новому жительству на славу Живоначальної Трійці. Зазнаючи спокус і жахів бісівських, преподобний укріплявся духовно.
Поступово він став відомий іншим ченцям, які шукали його керівництва. Преподобний Сергій всіх приймав з любов’ю, і незабаром в маленькій обителі склалося братство із дванадцяти ченців.
Насилу ченці ублагали преподобного Сергія прийняти ігуменство над обителлю. У 1354 році єпископ Волинський Афанасій висвятив преподобного на ієромонаха і возвів у сан ігумена. Слава про подвиги преподобного Сергія стала відома в Константинополі, і патріарх Філофей надіслав йому хрест, параман та схиму як благословення на нові подвиги, а також прислав благословенну грамоту й порадив обранцеві Божому влаштувати чернечу обитель.
З патріаршим посланням преподобний вирушив до святителя Олексія і отримав від нього пораду запровадити суворе спільножительство. Ченці стали нарікати на суворість уставу, і преподобний змушений був залишити монастир. На річці Киржач він заснував обитель на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. В колишній обителі лад став швидко занепадати, і ченці, які залишилися там, звернулися до святителя Олексія, щоб він повернув святого.
Ще за життя преподобний Сергій удостоївся благодатного дару чудотворіння. Він воскресив отрока, коли зневірений батько вважав єдиного сина назавжди втраченим. Слава про чудеса, звершені преподобним Сергієм, швидко поширювалася, і до нього стали приводити хворих як із навколишніх селищ, так і із віддалених місць. І ніхто не залишав преподобного, не отримавши зцілення недуг і повчальних порад.
Одного разу під час Літургії преподобному співслужив ангел Господній, але через своє смирення преподобний Сергій заборонив будь-кому розповідати про це до кінця його життя на землі.
Напередодні битви з татарами великий князь Димитрій Донський, зібравши військо, прийшов до обителі преподобного Сергія попросити благословення на майбутній бій. На допомогу великому князю преподобний благословив двох ченців своєї обителі: схимонаха Андрія (Ослябю) і схимонаха Олександра (Пересвєта) — та передрік перемогу князю Димитрію.
Пророцтво преподобного Сергія виповнилося 8 вересня 1380 року, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, коли військо князя Димитрія одержало перемогу над татарськими полчищами на Куликовому полі, поклавши початок звільненню від татарського іга.
Досягнувши глибокої старості, преподобний, за півроку прозрівши свою кончину, покликав до себе братію і благословив на ігуменство досвідченого в духовному житті й послусі учня, преподобного Никона. У мовчазному усамітненні преподобний відійшов до Бога 25 вересня 1392 року. Напередодні великий угодник Божий востаннє покликав братію і звернувся зі словами заповіту: «Пильнуйте себе, браття. Перш за все майте страх Божий, чистоту душевну і любов нелицемірну».
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Сергию, игумену Радонежскому, глас 4
И́же доброде́телей подви́жник,/ я́ко и́стинный во́ин Христа́ Бо́га,/ на стра́сти вельми́ подвиза́лся еси́ в жи́зни вре́менней,/ в пе́ниих, бде́ниих же и поще́ниих о́браз быв твои́м ученико́м;/ те́мже и всели́ся в тя Пресвяты́й Дух,/ Его́же де́йствием све́тло укра́шен еси́./ Но я́ко име́я дерзнове́ние ко Святе́й Тро́ице,/ помина́й ста́до, е́же собра́л еси́, му́дре,/ и не забу́ди, я́коже обеща́лся еси́,/ посеща́я чад твои́х,// Се́ргие преподо́бне, о́тче наш.
Кондак преподобному Сергию, игумену Радонежскому, глас 8
Христо́вою любо́вию уязви́вся, преподо́бне,/ и Тому́ невозвра́тным жела́нием после́довав,/ вся́кое наслажде́ние плотско́е возненави́дел еси́,/ и я́ко со́лнце Отече́ству твоему́ возсия́л еси́;/ тем и Христо́с да́ром чуде́с обогати́ тя./ Помина́й нас чту́щих пресве́тлую па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Се́ргие Богому́дре.
Молитва преподобному Сергию Радонежскому
О, свяще́нная главо́, преподо́бне и Богоно́сне о́тче наш Се́ргие, моли́твою твое́ю, и ве́рою и любо́вию, я́же к Бо́гу, и чистото́ю се́рдца, еще́ на земли́ во оби́тель Пресвяты́я Тро́ицы ду́шу твою́ устро́ивый, и а́нгельскаго обще́ния и Пресвяты́я Богоро́дицы посеще́ния сподо́бивыйся, и дар чудоде́йственныя благода́ти прие́мый, по отше́ствии же твое́м от земны́х наипа́че к Бо́гу прибли́живыйся, и Небе́сныя си́лы приобщи́выйся, но и от нас ду́хом любве́ своея́ не отступи́вый, и честны́я твоя́ мо́щи, я́ко сосу́д благода́ти по́лный и преизлива́ющийся, нам оста́вивый! Ве́лие име́я дерзнове́ние ко Всеми́лостивому Влады́це, моли́ спасти́ рабы́ Его́, су́щей в тебе́ благода́ти Его́ ве́рующия и к тебе́ с любо́вию притека́ющия. Испроси́ нам от великодарови́таго Бо́га на́шего вся́кий дар, всем и коему́ждо благопотре́бен, ве́ры непоро́чны соблюде́ние, градо́в на́ших утвержде́ние, ми́ра умире́ние, от гла́да и па́губы избавле́ние, от наше́ствия иноплеме́нных сохране́ние, скорбя́щим утеше́ние, неду́гующим исцеле́ние, па́дшим возставле́ние, заблу́дшим на путь и́стины и спасе́ния возвраще́ние, подвиза́ющимся укрепле́ние, благоде́лающим в дела́х благи́х преспе́яние и благослове́ние, младе́нцем воспита́ние, ю́ным наставле́ние, неве́дущим вразумле́ние, сирота́м и вдови́цам заступле́ние, отходя́щим от сего́ вре́менного жития́ к ве́чному благо́е уготовле́ние и напу́тствие, отше́дшим блаже́нное упокое́ние, и вся ны споспешеству́ющими твои́ми моли́твами сподо́би в день Стра́шнаго суда́ шу́ия ча́сти изба́витися, десны́я же страны́ о́бщники бы́ти и блаже́нный о́ный глас Влады́ки Христа́ услы́шати: прииди́те, благослове́ннии Отца́ Моего́, насле́дуйте угото́ванное вам Ца́рствие от сложе́ния ми́ра. Ами́нь.
Величание преподобному Сергию, игумену Радонежскому
Ублажа́ем тя, преподо́бне о́тче Се́ргие, / и чтим святу́ю па́мять твою́, наста́вниче мона́хов и собесе́дниче а́нгелов.
Тропaрь, глaсъ д7:
И$же добродётелей подви1жникъ, ћкw и4стинный в0инъ хrтA бGа, на стр†сти вельми2 подвизaлсz є3си2 въ жи1зни врeменнэй, въ пёніихъ, бдёніихъ же, и3 пощeніихъ џбразъ бhвъ твои6мъ ўченикHмъ. тёмже и3 всели1сz въ тS прес™hй д¦ъ, є3гHже дёйствіемъ свётлw ўкрaшенъ є3си2: но ћкw и3мёz дерзновeніе ко с™ёй трbцэ, поминaй стaдо, є4же собрaлъ є3си2, мyдре, и3 не забyди, ћкоже њбэщaлсz є3си2, посэщaz ч†дъ твои1хъ, сeргіе прпdбне, џтче нaшъ.
Кондaкъ, глaсъ и7:
Хrт0вою люб0вію ўzзви1всz, прпdбне, и3 томY невозврaтнымъ желaніемъ послёдовавъ, всsкое наслаждeніе плотск0е возненави1дэлъ є3си2, и3 ћкw с0лнце nтeчеству твоемY возсіsлъ є3си2: тёмъ и3 хrт0съ дaромъ чудeсъ њбогати1 тz, поминaй нaсъ, чтyщихъ пресвётлую пaмzть твою2, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, сeргіе бGомyдре.
Ще в розробці