Преподобний Прокопій, ігумен Сазавський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 16-й день

Преподобний Прокопій Сазавський був за походженням чехом, слов’янином-богемцем, із села Хотун. Він почав вивчати слов’янську грамоту в домі батьків, які дотримувалися правил віри і життя, посіяних у Богемії святим Мефодієм. З дитинства Прокопій вирізнявся благочестям.

Згодом батьки відправили Прокопія до Велеграда, де в цей час науки викладалися слов’янською мовою.

Після закінчення навчання преподобний Прокопій був висвячений на священника. Через деякий час, шукаючи усамітнення, він пішов у безлюдне місце, де оселився в печері і проводив життя за прикладом східних пустельників.

Одного разу під час полювання княжич Ульріх виявив пустельника в глухому лісі. Розмовляючи з княжичем, преподобний Прокопій просив його побудувати храм в ім’я святого Іоанна Предтечі. Він виконав прохання подвижника, і на річці Сазаві було засновано пустельну обитель.

Згодом, 1012 року, Ульріх став князем Чеським, і під його заступництвом стараннями святого Прокопія процвіла Сазавська обитель. Богослужіння в ній відбувалося слов’янською мовою. Наступник Ульріха князь Брячислав також підтримував монастир, але латиняни опиралися слов’янському богослужінню і чинили перешкоди преподобному Прокопію.

Відчувши наближення смерті, святий оголосив братії, що через три дні помре. Він також передрік їм скоре, але нетривале гоніння. Преподобний Прокопій спочив на третій день, 16/29 вересня.

Уже 1055 року Сазавських ченців звинуватили в тому, що слов’янська писемність “запроваджує єресь”, і вигнали із монастиря, помістивши в ньому німецьких ксьондзів. Але в 1061 році князь Вратислав повернув вигнанців до рідної обителі.