Преподобний Петро Ординський, Ростовський, царевич

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 30-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих

Преподобний Петро, царевич Ординський, є яскравим прикладом того, що перебування пастирів Православної Церкви в Орді, важке для них, не залишалося без плодів для святої віри.

Ростовський єпископ Кирил (пам’ять 21 травня / 3 червня) ходив в Орду до хана Бергая у справах Церкви. Під час сходження нового хана на престол руські князі й пастирі зазвичай ходили на уклін до нього. Так було і за Бергая, коли він зійшов на престол після свого брата в 1257 році.

Лагідно прийнятий Бергаєм, блаженний Кирил, за його бажанням, розповідав йому про святу віру, зокрема про те, як поширював її святий Леонтій у Ростові (пам’ять 23 травня / 5 червня) і  які чудеса відбуваються біля мощей його на славу імені Христового і силою Христовою. Серед слухачів бесіди єпископа з ханом був юний племінник Бергая, син його брата. Слово про віру Христову впало на добру землю — на серце доброго юнака. Він був сильно вражений тим, що чув про святу віру, і став переконуватися в порожності своєї язичницької релігії, яка передбачала поклоніння сонцю, зіркам, вогню.

Того ж року у хана захворів єдиний син, і хан, згадавши розповіді Ростовського єпископа про зцілення, що відбуваються біля гробу святителя Леонтія, витребував Кирила до себе для зцілення сина. Святитель після теплої молитви до Бога і Пресвятої Богоматері молив чудотворця Леонтія виправдати справу святої віри перед заблукалими.

Прибувши до Орди, він зцілив хворого царевича молитвою та освяченою водою. Щедро обдарований ханом, Ростовський єпископ вирушив на батьківщину. Юний племінник хана під час вторинного перебування єпископа в Орді наважився піти з ним до Ростова, щоб там прийняти святу віру. Не сміючи відкрити своїх намірів матері та боячись влади дядька, він таємно пішов із Орди і, наздогнавши дорогою єпископа, зі сльозами просив взяти його з собою. Святитель погодився.

У Ростові царевич жив у будинку єпископа, ходив дивитися на чин богослужіння, слухав читання й спів, і все його приводило в захват. Тоді в кафедральному храмі єпископа, каже древній оповідач, на лівому кліросі співали грецькою мовою, а на правому співали слов’янською.

Царевич просив охрестити його, але владика, який дбав про свою паству, велів царевичу почекати до часу, побоюючись гніву ханського на землю Руську, якщо він почує про Хрещення свого племінника. Але минуло чимало часу, помер хан Бергай, припинилися в Орді пошуки царевича, і святитель з любов’ю охрестив його з ім’ям Петро.

Новий християнин навчився руської мови, старанно читав книжки й молився, відвідував богослужіння в храмі та жив чисто і стримано, залишаючись у будинку єпископа.

Коли святий Кирил помер, 19 вересня 1261 року кафедру Ростовську посів святитель Ігнатій із Авраамієвої обителі. Петро залишився жити в кафедральному будинку. Продовжуючи старанно відвідувати храм Божий і жити побожно, часом бавився він соколиним полюванням на березі озера Неро.

Одного разу, затримавшись до ночі на цьому полюванні, він заснув біля озера. Йому з’явилися уві сні, а після пробудження й наяву, святі апостоли Петро і Павло. Жахнувся юнак, бачачи перед собою світлих мужів, чий зріст перевищував людський і які далеко осяяли навколишній морок; тричі хотів він встати і тричі падав ниц перед ними. Первоверховні апостоли, піднявши його, лагідно сказали: «Не бійся, друже Петре, ми послані до тебе Богом, у Якого ти увірував, і бажаємо, щоб і тут, де заснув ти, створено було церкву в наше ім’я; завтра ти виміняєш три ікони, одну Богородиці з Предвічним Немовлям і дві святих, віднесеш їх до єпископа та скажеш, що апостоли Петро і Павло наказують збудувати в їхнє ім’я церкву на вказаному ними місці». Потім вони дали царевичу два мішки, один з золотом, інший зі сріблом, і стали невидимі.

Блаженний Петро пробув у молитві до ранку на місці, де з’явилися йому апостоли. Потім знайшов у місті у іконописця три зазначені ікони, виміняв і поніс їх єпископові.

Тієї ж ночі святителю Ігнатію з’явилися апостоли і наказали побудувати храм на їхню честь. Наляканий тоном наказу і виглядом їхнім, Ігнатій вранці запросив до себе князя — тоді правив син мученика Василька Борис — і, розповівши йому про видіння, сказав: «Не знаю, що робити. Не розумію, де будувати храм».

У цей час вони побачили Петра з іконами на руках; єпископ і князь були вражені подивом: звідки іноземець Петро міг взяти такі прекрасні ікони, тоді як у місті на той час не було іконописця? Вислухавши розповідь Петра, вони благоговійно вклонилися святим іконам, відслужили в храмі молебень перед ними, звершили хресний хід на місце явлення святих апостолів і там у збудованій нашвидкуруч каплиці поставили дивовижні ікони.

Блаженний Петро вибрав велику площу на березі озера. На відведеному місці було побудовано храм святих апостолів, при якому було засновано чернечу обитель.

Шанування преподобного царевича Петра почалося з XIV століття. Загальноцерковне святкування його пам’яті встановлено на Соборі 1547 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання