Преподобний Михаїл Малеїн

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 12-й день

Преподобний Михаїл, із роду Малеїних, народився близько 894 року в Харсіанській області, що в Каппадокії, і у Хрещенні був наречений Мануїлом. Він мав родинні зв’язки з візантійським імператором Львом VI Мудрим (886–911).

Мануїл з дитинства вирізнявся благочестям і любов’ю до наук. З особливою увагою він вивчав Святе Письмо. Здобувши прекрасну освіту, він обійняв значну посаду при дворі імператора Льва Мудрого. Але після його смерті, коли Мануїлу було вісімнадцять років, він пішов у Віфінію, до Кімінської обителі під керівництво старця Іоанна Єладита, який постриг його в чернецтво з ім’ям Михаїл. Незважаючи на знатність свого роду, преподобний Михаїл показав приклад великого смирення, виконуючи найважчі послухи.

Через деякий час він був удостоєний благодаті священства. Невпинно повчаючись у Святому Письмі, преподобний Михаїл показав, як гідно повинно з’єднувати священство з чернецтвом, досягнув високого ступеня безпристрасності і здобув дар прозорливості. Він був дуже жалісливий та людинолюбний, не міг залишити без допомоги й розради того, хто перебував у потребі й печалі, і по його гарячим молитвам сталося багато чудес.

Після багатьох чернечих трудів під керівництвом старця Іоанна преподобний Михаїл випросив у нього благословення на усамітнене життя в печері. Однойменний з Ангелом, Михаїл жив по-ангельськи; будучи вірний правилам стриманості до останнього подиху, він постійно постував, за винятком часу, коли був хворий, або коли було Господське свято, або коли приймав якогось славного вельможу. Спочатку, коли став ченцем, він вживав їжу один раз на два дні; потім у середині подвижницького життя їв тільки раз на п’ять днів, а під кінець життя, особливо у Святу Чотиридесятницю, їв один раз на дванадцять днів. П’ять днів тижня преподобний Михаїл проводив у молитовному зосередженні й лише на суботу та неділю йшов до монастиря для участі в богослужінні і Причастя Святих Таїн. Одяг святого був бідний і суворий.

Прикладом високого духовного життя святий пустельник став приваблювати багатьох, хто шукав спасіння. У пустельному місці під назвою Сухе Озеро преподобний Михаїл заснував для братії, яка зібралася до нього, обитель і дав їй суворий устав. Коли обитель зміцніла, преподобний Михаїл пішов у ще віддаленішу місцевість і влаштував там новий монастир. Невдовзі трудами святого авви вся Кімінська гора вкрилася чернечими обителями, де невпинно підносилися молитви за весь світ до Престолу Всевишнього.

Близько 953 року до братії вступив юнак Авраамій, який зростав під керівництвом святого Михаїла і прийняв від нього постриг з ім’ям Афанасій. Згодом преподобний Афанасій (пам’ять 5/18 липня) сам заснував знамениту Афонську Лавру, перший спільножительний монастир на Святій Горі. У будівництві Лаври преподобному Афанасію велику допомогу надав племінник преподобного Михаїла Никифор, згодом візантійський імператор Никифор Фока (963–969), який, відвідуючи свого дядька, познайомився з ним.

Після п’ятдесяти років невпинних чернечих подвигів преподобний Михаїл Малеїн мирно відійшов до Господа в 962 році.