Преподобний Кукша Одеський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 16-й день — знайдення мощей / грудня на 11-й день / липня на 15-й день — Собор Київських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Одеських святих (перехідне)

Преподобний Кукша Одеський народився 12 (25) січня 1875 року в селі Арбузинка Херсонської губернії в сім’ї благочестивих Кирила і Харитини Величків і у Святому Хрещенні був названий Косьмою. Ще з дитинства преподобний вкусив радість молитви і всім серцем полюбив православне богослужіння.

Прагнучи все своє життя присвятити Богу, двадцятирічним юнаком Косьма вирушив у прощу по святих місцях Сходу. Відвідавши Святий Град Єрусалим і Гору Афон, він удостоївся дивовижних знамень і твердо вирішив прийняти чернецтво.

Укріплюваний молитвами преподобного старця Іони Київського і батьківським благословенням, Косьма став послушником Афонського Пантелеймонівського монастиря. 28 березня 1902 року він був пострижений в рясофор з ім’ям Константин, а 23 березня 1905 року був пострижений в чернецтво і названий Ксенофонтом. Його духовним батьком був старець Мелхиседек, у якого юний подвижник навчався основ чернечого подвигу.

Через сімнадцять років преподобному довелося покинути Афон. Господь закликав його до подвигу на рідній землі.

1913 року він став насельником Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. У час воєнного лихоліття святий разом з іншими ченцями ніс послух брата милосердя в санітарному поїзді.

8 квітня 1931 року преподобний був пострижений у велику схиму з ім’ям Кукша, на честь преподобномученика Кукші Печерського, а через декілька років був висвячений в сан священника.

З 1938 року для преподобного почався важкий десятирічний сповідницький подвиг. Його засудили на п’яти років таборів, а після відбуття строку йому дали п’ять років заслання. Тільки благодать Божа, яка зміцнює немочі людські, зберегла живим засланого на важкі роботи в жахливих умовах шістдесятирічного старця.

Лише в 1948 році, пройшовши табори і заслання, преподобний Кукша зміг повернутися в Києво-Печерську Лавру. До нього, молитовника, подвижника і непохитного сповідника, стали звертатися віряни, шукаючи поради і духовної допомоги.

Величезний потік людей, які приходили до святого, не міг не дратувати богоборчу владу, і преподобний Кукша був переведений в Почаївську лавру. Але і там він продовжував окормляти своїх численних духовних чад, залишаючись палаючим вірою світильником, який сяє в темряві безбожництва і відчаю. По його молитвам приходили до віри атеїсти, приєднувалися до Церкви сектанти, немічні отримували зцілення.

Все це стало причиною переведення преподобного до Іоанно-Богословського Хрещатицького монастиря в Чернівецькій єпархії, а потім до Успенського Одеського монастиря. У ньому провів останні чотири роки свого подвижницького життя.

У 1964 році старець спочив у Господі. Але і після смерті преподобний не залишив своїх духовних чад. На його могилі, яка стала місцем паломництва православних, не переставали відбуватися чудеса і зцілення.

Вдячна пам’ять про святого подвижника, сповідника і чудотворця жила в серцях вірян. 1994 року, за тридцять років після смерті святого, з благословення Високопреосвященнішого митрополита Агафангела були знайдені нетлінні мощі святого. Урочистості прославлення преподобного Кукші в лику святих очолив Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, який ще за життя знав святого.

І зараз преподобний, який все своє життя віддав на служіння Богу і людям, продовжує молитися за всіх, хто просить його допомоги, виливаючи благодать зцілення через свої чесні мощі, які знаходяться в Успенському Одеському чоловічому монастирі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання