Преподобний Іринарх Соловецький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 17-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне) / місяця серпня на 9-й день — Собор Соловецьких святих

Преподобний Іринарх, прийнявши чернечий постриг у Соловецькій обителі, старанно наслідував доброчесне життя преподобних Зосими (пам’ять 17/30 квітня) і Савватія (пам’ять 27 вересня/10 жовтня, спільна пам’ять 8/21 серпня). Високі якості душі зробили його відомим цареві, і «світильник» поставили «на свічнику» (Мф. 5:15): 1614 року, після смерті ігумена Антонія, преподобний Іринарх був поставлений соловецьким ігуменом.

У той час Соловецький монастир мав велике значення для захисту північної Русі від шведів і данців. Преподобний Іринарх докладав чимало зусиль для зміцнення оборонної могутності обителі. Зі східного боку монастиря було побудовано другу кам’яну стіну з двома величезними вежами, а з північного і південного боків викопано глибокі рови, обкладені потім каменем. Усередині обителі на випадок воєнних дій побудували два корпуси для воїнів. Коштом монастиря було також зроблено нові укріплення в Сумському і Кемському острогах. Обитель утримувала збільшені гарнізони цих острогів і свій власний.

Піклуючись про зовнішню безпеку обителі, преподобний багато уваги приділяв і внутрішньому духовному її зміцненню. Сам смиренний і лагідний, постійно занурений у богомислення, він дбав про підтримання в монахах істинно чернечого духу.

Цар Михаїл Феодорович цілком співчував благим прагненням ігумена і своєю грамотою 1621 року наказував здійснювати неослабний нагляд за пильнуванням і безмовністю братії. «Як тільки прийде до вас наша грамота, — писав цар, — ви, богомольці наші, запровадите суворий нагляд і не допускайте виконувати свою волю тим, які захочуть жити слабко, ухилятися до мирських діл або тримати (хмільне) питво, виходити із монастиря й творити поголоски. Суворо наглядайте, щоб братія та послушники жили за правилами св. отців, а не за своїми похотями, і старанно ходили б до церкви. Хай новоначальні будуть в повному послуху у вас, богомольців наших, ігумена і відомих старців, а зі сваволі нічого не робили б, безчинство в обитель не вносили б».

Під духовним керівництвом преподобного Іринарха в Соловецькому монастирі виросло багато гідних подвижників. З благословення ігумена і за його заступництва преподобний Єлеазар (пам’ять 13/26 січня), друг і сподвижник преподобного Іринарха, заснував скит на Анзерському острові.

За два роки до блаженної кончини преподобний Іринарх полишив управління обителлю і посилив подвиг безмовної молитви. 17 липня 1628 року святий подвижник мирно відійшов до Бога. Святі мощі преподобного Іринарха спочивали під спудом у каплиці його імені.

Посмертні явлення преподобного Іринарха свідчили про те, що він знайшов благодать у Господа і став молитовником за бідних та стражденних. Ось одне із них. Жителі Сумського острогу, промишляючи в морі на п’ятнадцяти суднах, пристали біля Анзерського острова на крижині, де, витягнувши свої судна, лягли спати. Залишений ними сторож, задрімавши, раптом почув голос: «Навіщо спиш? Вставайте і тягніть судна свої далі на лід». Прокинувшись, він побачив перед собою високого зросту старця, який, назвавши себе Соловецьким Іринархом, став невидимий.

Однак сон долав сторожа. Знову з’явився йому старець і вигукнув: «Вставайте, ваші судна пошкодить льодом». Тим часом на морі здійнялася велика буря. Тоді сторож поспішив розбудити товаришів, які ледве встигли відтягнути свої судна далі на лід; деякі снасті були вже віднесені хвилями. Так преподобний Іринарх уберіг жителів острогу від лиха.

Тропарі, кондаки, молитви та величання