Преподобний Іов Княгиницький
День пам'яті (н. ст.)
Місяця грудня на 29-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Галицьких святих (перехідне)
Преподобний Іов Княгиницький, у миру Іоанн, народився близько 1550 року в містечку Тисмениці на Галичині (нині Івано-Франківська область) і походив із багатої шляхетської сім’ї. Він здобув освіту в монастирській школі в Уневі (нині Львівська область) та Острозі. Деякий час преподобний був викладачем у славнозвісному Острозькому слов’яно-греко-латинському колегіумі.
За дорученням піклувальника колегіуму князя Константина Острозького Іоанн відвідав Святу Гору Афон, звідки повернувся у 1603–1604 роках. Під час наступних відвідин Афону він прийняв чернечий постриг з ім’ям Єзекіїль. Після цього він понад дванадцять років подвизався в одному із афонських монастирів.
Перейнявши святоотцівські традиції Афону, преподобний повернувся до Галичини. Вирішивши вести аскетичне життя пустельника, він відмовився від запропонованого Львівським єпископом високого сану і прийняв схиму з ім’ям Іов. Деякий час преподобний Іов жив в Угорниках, де заснував Михайлівський монастир.
З книжкою та костуром у руці преподобний Іов пішов у гірські околиці села Маняви (нині Богородчанський район Івано-Франківської області). Там, у мальовничому карпатському міжгір’ї, він 1611 року збудував собі дерев’яну келію. До старця стали приходити його учні із Угорницького монастиря і духовні чада. А вже у вересні 1612 року священники православного Унівського монастиря освятили першу церкву майбутньої обителі на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Невдовзі було споруджено ще декілька келій і господарських споруд.
Так був заснований Великий (Манявський) Скит. Цей монастир був не лише надійним притулком для ченців, а й розвинутим культурним, господарським центром Галицької Русі.
Сам настоятель монастиря преподобний Іов весь час, як і на Афоні, проводив у молитві, пості та праці. До нього за порадою, благословенням та повчанням приходили багаті і бідні, знатні і убогі.
Преподобний був відомий непримиренною позицією щодо поширення унії і католицизму в Україні. Блаженний Іов до кінця своїх днів трудився для утвердження Православної віри серед галицького народу. До преподобного Іова Княгиницького зверталися як до авторитетного порадника у справах чистоти віри. Окрім того, настоятелі інших монастирів просили його допомоги в налагодженні чернечого життя на спільножительних засадах. Преподобний Іов підтримував дружні стосунки з відомим захисником Православ’я і противником унії афонським ченцем Іоанном Вишенським.
Останні роки життя преподобний Іов жив у маленькій келії в лісі. Він проводив час на самоті в молитовному подвигу. Лише інколи великий подвижник переривав своє пустельницьке життя і відвідував сусідні монастирі, повчаючи братію побожного життя та дотримання чистоти Православної віри.
29 грудня 1622 року, причастившись Святих Тайн, з молитвою на устах, преподобний Іов віддав Богу свою праведну душу. Він був похований у Хрестовоздвиженській церкві заснованої ним обителі.
У 1994 році рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви преподобний Іов Княгиницький був прославлений в лику святих.