Преподобний Іосиф Заоникіївський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 21-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Вологодських святих (перехідне)
Преподобний Іосиф Заоникіївський, в миру Іларіон, був благочестивим селянином із села Обухово Кубенського повіту Вологодської губернії. Довгий час він страждав на хворобу очей і старанно благав про допомогу Господа, Пресвяту Богородицю й святих угодників, особливо святих безсрібників Косму та Даміана.
Молитва його була почута. У 1588 році, після одкровення святого Косми, преподобний Іосиф знайшов у лісі, в болотистому місці, ікону Божої Матері, від якої отримав зцілення. На вдячність преподобний розчистив лісові нетрі на місці явлення чудотворної ікони і збудував каплицю, в якій поставив ікону. Сам він оселився поруч, прийнявши чернечий образ під ім’ям Іосиф.
Згодом з благословення святителя Антонія, єпископа Вологодського, на місці подвигів Іосифа виникла Заоникіївська обитель. Вона називалася так за ім’ям розбійника Аники, який колись жив у цьому лісі.
Святий Іосиф зі смиренності не прийняв настоятельства в обителі. Приховуючи від інших свої суворі подвиги, він прийняв юродство заради Христа, ночами стояв на молитві у своїй каплиці, в жорсткі морози ходив босий.
Преподобний Іосиф відійшов до Господа 21 вересня 1612 року, у віці вісімдесяти трьох років. Він був похований у заснованій ним обителі.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь, глас 5:
Смиренному́дрием наказа́ние благоду́шне прие́мля,/ и́же от Небе́с неизрече́нный дар прия́ти сподо́бился,/и в пло́ти сый, преподо́бне,/ безпло́тен в служе́нии свое́м к Богома́тери трудолю́бне подвиза́ся,/ бде́нии, поще́нии, слеза́ми и моли́твами,/ и́миже и пусты́ню многожи́тельну устро́ил еси́,/ благоухищре́нным же юро́дством челове́ческия сла́вы избежа́./ Сего́ ра́ди Всевы́шний Мздовозда́тель/ в коне́ц ве́ка сего́ сугу́бо тя просла́ви,/ и гроб твой святы́й точе́нием чуде́с обогати́ся,/ Его́же моли́, преподо́бне о́тче наш Ио́сифе,// дарова́ти нам отпуще́ние грехо́в и ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 8:
Вы́шних благ жела́яй,/ преоби́дел еси́ до́лу влеку́щая мудрова́ния,/ и́бо трудолюби́вое свое́ те́ло/ о́стрым власяны́м плете́нием стерл еси́,/ и бысть благоуго́ден служи́тель Богома́тере,/ стра́ждущим в неду́зех явля́яся, ско́ро помога́еши,/ с ве́рою притека́ющим к тебе́ неоску́дное здра́вие подае́ши./ Сего́ ра́ди зове́м ти:/ разреши́ на́ша боле́зни душе́вныя и теле́сныя,/ е́же к Бо́гу моли́твами твои́ми,/ началообра́зный смире́нию наста́вниче, о́тче наш Богому́дре Ио́сифе,// мона́хом удобре́ние.
Молитва
Ще в розробці