Преподобний Іона Київський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 9-й день / у Неділю після Воздвиження — знайдення мощей (перехідне)

Преподобний Іона Київський, учень преподобного Серафима Саровського і постриженик Білобережної пустині в Брянську, був видатним подвижником XIX – початку XX століть.

Сподобившись особливого видіння Спасителя й Божої Матері, він, за Їхнім благословенням, заснував у Києві Свято-Троїцький монастир, який вже за життя старця стали називати ще й Іонинським. Молитовник за всю православну Русь, святий Іона отримав дар прозорливості, був духівником численних мирян.

У Києві, колисці чернецтва Русі, він відроджував ті чернечі традиції, які з певних історичних обставин були порушені у багатьох київських монастирях.

Прожив преподобний Іона понад сто років і спочив 1902 року. Поховали подвижника в усипальниці під Свято-Троїцьким храмом.

Коли у радянські роки обитель стояла закритою і храм монастиря збиралися перебудувати під павільйон Ботанічного саду, мощі святого Іони у 1966 році перенесли на міське Звіринецьке кладовище, розташоване неподалік.

На початку 1990-х років у зв’язку з відродженням обителі мощі було повернуто до попередньої усипальниці в Свято-Троїцькому храмі. Цей день був особливо радісним для монастиря.

4 жовтня 1993 року з благословення Митрополита Київського й всієї України Володимира святі й нетлінні мощі преподобного Іони були перенесені зі Звіринецького кладовища до соборного храму. З поверненням головної святині обителі повернулася в серця її насельників упевненість, що відродиться монастир старця Іони Київського й здійсниться обітниця Цариці Небесної, Яка обіцяла преподобному, що «иноки многи имут быти зде, и излиет Господь Бог благодать на место сие и на живущих на месте сем».

І знову стали відбуватися чудеса по молитві преподобного. Одне із них сталося відразу після знайдення його мощей.

На могилі, звідки було перенесене тіло старця, залишилося багато друзок від його гробу. Уночі в сонному видінні з’явився преподобний одній благочестивій жінці, яка напередодні сильно обпекла кислотою руки. Він велів зібрати ці друзки, щоб не залишилися для попрання. Незважаючи на важку травму, жінка одразу вирішила виконати цей наказ. Терплячи сильний біль, вона ретельно прибрала місце, де спочивав преподобний Іона, а друзки від гробу принесла до монастиря. Наступного дня, рано вранці, здивована жінка прийшла до настоятеля показати повністю зцілені кисті рук зі здоровим рожевим кольором шкіри.

З огляду на широке шанування старця Іони Київського й велику кількість чудес, що відбуваються по його молитвам, 22 листопада 1995 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви він був причислений до лику святих.

Джерело: pokrov-hamburg.de.

Тропарі, кондаки, молитви та величання