Преподобний Іларіон Троєкурівський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 30-й день — знайдення мощей / листопада на 5-й день
Преподобний Іларіон Троєкурівський, у миру Іларій Мефодійович Фокін, народився в селі Зенкіно Рязанської губернії в багатодітній сім’ї заможних селян. Точний рік народження невідомий, але припускають, що він народився між 1755 і 1784 роками.
З семи років, після дивовижного знамення, Іларій майже весь час проводив у будинку діда з боку матері Палва Лутова, посника і молитовника. Декілька разів він здійснював з ним прощу до Києво-Печерської Лаври, Троїце-Сергієвого монастиря та інших обителей.
1794 року за наполяганням батьків Іларій одружився з односельчанкою. Згідно з життєписами, одразу після Вінчання він потай від рідних пішов до Києва, а через деякий час “у веригах і босим” повернувся додому. Подружніх відносин святий уникав.
Декілька років потому преподобний назавжди залишив свій дім. Він оселився в одному із монастирів Рязанської губернії. Згодом він подвизався в Раненбурзькій Петро-Павлівській пустині. Через деякий час на прохання дружини подвижника Рязанський єпископ Амвросій (Орлин) розпорядився видалити Іларія із обителі.
Святий повернувся до келії поблизу села Калікіно. Невдовзі він оселився у Воловому овразі поряд з місцем служіння свого наставника, священника Трофима. Шість років преподобний подвизався в лісі у викопаній печері. У Корінній пустині Різдва Богородиці поблизу Курська він був пострижений в мантію з ім’ям Іларіон, на честь преподобного Іларіона Великого.
Протягом багатьох років святий Іларіон жив у різних місцях. У листопаді 1824 року подвижник з келійником оселилися в трикімнатній келії зліва від Димитріївської церкви, побудованій поміщиком І. Раєвським.
Жителі навколишніх повітів, знаючи про прозорливість та інші дари старця, приходили до нього. Численним відвідувачам преподобний, чиє здоров’я на той час уже погіршилося, найчастіше відповідав через келійників, декого приймав особисто.
Після переїзду преподобного Іларіона до села Троєкурово біля його келії стали селитися вдови і дівиці, які зверталися до нього за настановами. З його благословення і з дозволу Раєвського було поставлено келії для членів жіночої чернечої громади.
За шість років до смерті отець Іларіон втратив зір. Наприкінці життя він не міг ходити до храму, рідко приймав відвідувачів, їжу йому готували раз на місяць. Харчувався святий просфорами й антидором зі святою водою. За шість тижнів до смерті він прозрів.
Преподобний Іларіон помер 5 листопада 1853 року в селі Троєкурово. На поховання старця приїхали до десяти тисяч його духовних чад і шанувальників зі всієї країни.
Останки преподобного Іларіона були поховані в простому, влаштованому ним самим гробі. Гроб було поміщено у викопаній ним власноруч печері в огорожі Димитріївської церкви. Згодом над мощами святого було збудовано дерев’яну церкву.
13 липня 1999 року відбулося знайдення мощей преподобного Іларіона. Їх перенесли до Михайло-Архангельського храму, де вони спочивають в особливій раці.