Преподобний Герман Соловецький

Місяця липня на 30-й день

Преподобний Герман був родом із міста Тотьми Пермської єпархії. Благочестиві батьки не могли навчити його грамоти, але виховали розум і серце сина в строгих правилах християнського благочестя.

З юних років прагнучи до богодогоджання і спасіння, він після досягнення зрілого віку присвятив себе цілком на служіння Богу в чернечому житті. Чутка про надзвичайну зручність Соловецького острова для пустельного подвижництва привабила його на Біломорський берег, і з рибалками влітку, імовірно, 1428 року він відвідав місце своїх майбутніх подвигів. Хоча Соловецький острів цілком відповідав потягам його душі і представлявся йому цілком зручним для глибокої безмовності, проте він не наважився залишитися там на проживання сам. Після закінчення літа преподобний Герман повернувся з рибалками на Поморський берег і, оселившись на річці Визі при каплиці, подвизався в молитві і пості.

Полюбивши Соловецький острів, преподобний Герман став згодом провідником і співмешканцем першим його жителям: преподобним Савватію († 1435) і Зосимі († 1478). Віддалившись із Валаамського монастиря і шукаючи відокремленіше місце, чернець Савватій, охоплений вогнем Божественної любові і смиренномудрості, кинувся до Білого моря з непереборним бажанням досягти Соловецького острова. На річці Визі він зустрівся з преподобним Германом, від якого ще більше почув про зручність острова для пустельножительства.

Заготовивши човен, їстівні припаси і знаряддя для обробітку землі, близько 1429 року обидва подвижники переселилися на пустельний Соловецький острів. Під Секирною горою, на відстані однієї версти від берега, вони влаштували келію, де звершували спасительний подвиг пустельножительства. Тут вони були втішені особливим знаменням, яке передвіщало майбутнє призначення острова, а саме те, що Господь благословив Соловецький острів для усамітненого чернечого життя.

З огляду на це миряни не могли на ньому довго залишатися. Але один рибалка наважився оселитися там із дружиною. Одного разу раннього недільного ранку преподобний Савватій почув плач і стогони. І коли преподобний Герман пішов до місця, звідки вони лунали, то побачив жінку в сльозах, яка й розповіла йому, що два світлі юнаки били її, наказуючи залишити острів, визначений з волі Божої для проживання ченців. Після цього рибалка з дружиною відплив з острова.

У суворому подвигу преподобні Герман і Савватій провели близько шести років. 1435 року преподобний Герман поїхав на Онегу за припасами, а преподобний Савватій відійшов до Господа. Але сталося це не на острові, а на річці Визі, куди преподобний Савватій приплив, передчуваючи смерть, для Причастя Святих Таїн.

Однак невдовзі Господь привів до преподобного Германа іншого пустельника, юного Зосиму, який спорудив келію на березі прісноводного озера, за пів версти від келії преподобного Германа. Відтоді преподобний Герман став постійним мешканцем острова, учасником молитовних подвигів преподобного Зосими і старанним помічником його в заснуванні монастиря.

Будучи людиною некнижною, але переконаний у тому, що життя великих подвижників вельми повчальне, преподобний Герман згодом велів записати клірикам для пам’яті все, що бачив за життя преподобного Савватія, про пришестя своє з ним на острів і про різні події із життя блаженних отців. Таких записок залишалося чимало, ними скористався під час складання житія преподобних Зосими і Савватія учень преподобного Германа Досифей. Також преподобний заповів учням збирати в обитель книги.

Понад п’ятдесят років провів преподобний Герман на суворому, холодному острові, проводячи життя в безперервній Іісусовій молитві і працях, намагаючись якомога більше бути корисним для обителі. Але за потребами монастиря часто подорожував на тверду землю. Свята любов не зважала ні на небезпеки плавання оманливим морем, ні на інші незручності шляху, нелегкі особливо для старості.

І сама смерть застала його на службі обителі. 1479 року за ігумена Арсенія, наступника святого Зосими, преподобний Герман був посланий до Новгорода у справах монастиря. В обителі святого Антонія Римлянина він відчув близькість смерті та після Сповіді і Причастя Святих Таїн мирно віддав дух свій Богові.

Соловецькі ченці хотіли перевезти тіло святого старця в рідну обитель. Чесні мощі преподобного були знайдені нетлінними і з честю покладені з правого боку вівтаря в монастирському храмі в ім’я святителя і чудотворця Миколая, поруч із мощами преподобного Саватія. Згодом над місцем поховання преподобного Германа було влаштовано каплицю, а 1860 року в обителі було освячено кам’яний храм на його честь.

Близько 1602 року преподобний Герман з’явився пресвітеру Григорію, який служив у місті Тотьмі, і наказав йому написати його образ разом із преподобними Зосимою і Саватієм та скласти йому тропар. Пресвітер Григорій виконав веління святого. Всі, хто з вірою приходив до ікони преподобного Германа, отримували зцілення від недуг.

Святкування преподобному з благословення патріарха Московського і всієї Русі Іоакима (1674–1690) та архієпископа Холмогорського Афанасія відбувається з 1692 року 30 липня / 12 серпня.

Збереглося рукописне житіє святого, складене близько 1627 року ченцем Соловецької обителі. До житія додано опис чудес, що відбулися від ікони преподобного Германа в Тотьмі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання