...

Преподобний Герасим Йорданський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 4-й день

Преподобний Герасим був родом із Лікії (Мала Азія). З юності він вирізнявся благочестям. Прийнявши чернецтво, преподобний віддалився вглиб Фіваїдської пустелі (Єгипет). Близько 450 року преподобний пішов у Палестину і поселився біля Йордану, де заснував монастир.

Якийсь час святий був спокушений єрессю Євтихія і Діоскора, котрі визнавали в Іісусі Христі тільки Божественне єство. Однак преподобний Євфимій Великий (пам’ять 20 січня) допоміг йому повернутися до правої віри.

В обителі святий установив суворі правила. П’ять днів на тиждень інок проводив в усамітненні, займаючись рукоділлям і молитвою. У ці дні пустельники не їли варену їжу й навіть не розводили багаття, а харчувалися сухим хлібом, корінням і водою. У суботу та неділю всі збиралися до монастиря на Божественну літургію і причащалися Святих Христових Тайн. Пополудні, взявши з собою запас хлібу, коріння та води і оберемок гілок фінікової пальми для плетіння кошиків, пустельники поверталися до своїх усамітнених келій. Кожний мав лише старий одяг і рогоду, на якій спав. Ідучи із келії, двері не засували, щоб кожен прибулий міг увійти, відпочити або взяти необхідне.

Сам преподобний Герасим являв високий зразок подвижництва. У Великий піст він не їв нічого до самого світлого дня Воскресіння Христового, коли причащався Святих Тайн. Ідучи на весь Великий піст у пустелю, преподобний брав з собою блаженного Киріака (пам’ять 29 вересня), свого улюбленого учня, якого направив до нього святий Євфимій Великий.

Під час кончини преподобного Євфимія святому Герасиму було відкрито, як душу спочилого ангели підносили на небо. Узявши з собою Киріака, преподобний Герасим пішов в обитель святого Євфимія і віддав землі його тіло.

Преподобний Герасим помер мирно, оплаканий братією і учнями. До самого преставлення йому допомагав у трудах лев, який після смерті старця помер на його могилі і був заритий поблизу гробу святого. Тому лева зображають на іконах біля ніг преподобного Герасима.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Кондак преподобному Герасиму Иорданскому, глас 4

Возгоре́вся раче́нием Го́рним,/ же́стость пусты́ни Иорда́новы па́че всех ми́ра сла́дких предпоче́л еси́;/ отону́дуже повину́ся тебе́ зверь да́же до сме́рти, о́тче,/ послу́шне и жа́лостне на гро́бе твое́м сконча́ся,/ просла́вльшу тя та́ко Бо́гу,/ к Нему́же моля́ся, и о нас,// о́тче Гера́симе, помина́й.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознесhйсz:

Возгорёвсz рачeніемъ г0рнимъ, жeстость пустhни їoрдaновы, пaче всёхъ мjра слaдкихъ предпочeлъ є3си2: toнyдуже повинyсz тебЁ ѕвёрь дaже до смeрти, џтче, послyшнэ и3 жaлостнэ на гр0бэ твоeмъ скончaсz, прослaвльшу тS тaкw бGу: къ немyже молsсz, и3 њ нaсъ, џтче герaсіме, поминaй.

Ще в розробці