...

Преподобний Далмат Ісетський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 25-й день / липня на 24-й день — знайдення мощей / червня на 10-й день — Собор Сибірських святих

До постригу преподобного Далмата звали Дмитро Іванович Мокринський. Народився він 1594 року в місті-фортеці (острозі) Березові. Жив у Тобольську, перебував на государевій службі, був одружений, мав дітей. Батько його був козачим отаманом, а мати, як дехто вважав, була донькою новоохрещеного татарина із роду мурзи Ілігея, власника земель по берегах річки Ісеті.

Після смерті дружини Дмитро Мокринський пішов до Нев’янського монастиря, де й був наречений Далматом. За свою начитаність і прихильність до віри Далмат користувався такою повагою братії, що вони захотіли, аби він був їхнім наставником. Але, не бажаючи цієї честі та прагнучи усамітнення, Далмат таємно покинув Нев’янський монастир і пішов на далеке поселення, взявши з собою родову ікону Успіння Божої Матері.

За порадою жителя Киргинської слободи Семена Сосновського Далмат вибрав для усамітнення високий стрімчастий пагорб на березі річки Ісеті. Першим його житлом була печера біля чистого ключа.

Землі, на яких оселився Далмат у 1644 році, належали татарському мурзі Ілігею і здавалися ним в оренду для промислів «ірбітцям і нев’янцям Корольовим і Шипіциним». Ілігей намагався збройним шляхом вигнати Далмата зі своїх володінь. Важко сказати, яким чином старцю вдалося здобути перемогу в боротьбі за ці землі. Вважали, що успіх Далмата був забезпечений його спорідненістю з Ілігеєм з материного боку, але є і думка, що це не відповідає істині.

Вдруге Ілігей забажав зігнати старця, але Далмата врятувало диво. Уві сні Ілігею було видіння: Богородиця в багряних ризах із хлистиком у руках наказувала татарському мурзі не лише не чіпати старця, зокрема й злим словом, а й віддати йому вотчину. Ілігея охопив жах, і на спокуту своїх гріхів він передав Далмату володіння на Білому Городищі навесні 1646 року. Отже, монастирське передання представляло передачу земельних угідь засновникові обителі як добровільне дарування. Найімовірніше, Далмат домовився з Ілігеєм про оренду цієї землі за вищу плату, ніж попередні орендарі.

1659 року межі монастирської вотчини були встановлені указом царя Олексія Михайловича. У подальшому вони неодноразово розширювалися за рахунок придбання татарських земель.

До 1651 року перші насельники Далматової пустині побудували на Білому Городищі з благословення архієпископа Тобольського Герасима (Кремньова) дерев’яну каплицю, келії та огорожу — перші споруди майбутнього монастиря. Але їм судилося простояти недовго. Як повідомляють джерела, «того року… прийшли на них війною калмицькі люди, і каплицю й келії у старців і трудників спалили та побили, а інших у полон забрали, тільки залишилася на пожежі в попелі ікона Пресвятої Богородиці неушкоджена, і старець Далмат збережений був». Відтоді ікона Успіння Пресвятої Богородиці вважається захисницею і покровителькою Далматівського монастиря. Цю ікону святий Далмат приніс на Біле Городище із Нев’янського монастиря.

Після того навколо Далмата знову зібралися сподвижники, і монастир відродився. Було побудовано церкву в ім’я Успіння Богородиці, келії, огорожу з вежами.

Далмат, який не шукав через своє смирення суєтної слави і влади, до самої смерті залишився лише простим старцем-ченцем, незважаючи на те, що йому як засновнику, влаштовувачу та керівнику монастиря за правом належало і настоятельство в ньому. Але хоча офіційно монастирем керували інші старці (так, у 1667 році ігуменом монастиря було призначено сина Далмата Ісаака), авторитет Далмата був великий і його слово було вирішальним. Він завжди був прихильником суворого дотримання релігійних канонів, і ніякі обставини не могли змусити його відступити від них. У такому ж дусі він наставляв і монастирську братію.

Помер Далмат 25 червня 1697 року у віці ста трьох років. Він був похований у монастирі на місці найпершої церкви, колись спаленої кочівниками. Ще за життя святий видовбав із великого дерева собі гроб, який довгі роки зберігався в сараї. Для поховання Далмата було споруджено цегляний склеп. У 1707 році над склепом було побудовано дерев’яну усипальницю або каплицю.

Братія монастиря дбайливо зберігала пам’ять про старця, а його речі стали своєрідними символами торжества православної віри. Це шишак і кольчуга, подаровані Далмату мурзою Ілігеєм на знак примирення, келійна мантія і клобук. Пізніше, після смерті архімандрита Ісаака, в усипальниці з’явилися його посох, мантія і клобук, а самого його поховали в придільній церкві в ім’я преподобного Димитрія Прилуцького.

Із року в рік все більше людей приходило до монастиря, щоб помолитися в усипальниці Далмата, взяти води із джерела. Народна пам’ять зберігала розповіді про одужання тих, хто страждав на недугу, після молитви в каплиці Далмата, а вода із джерела вважалася цілющою.

До трьохсотріччя преставлення святого в 1997 році було складено йому службу й акафіст. У 2004 році з благословення патріарха всієї Русі Олексія II преподобний Далмат Ісетський був причислений до місцевошанованих святих Курганської єпархії зі встановленням дня пам’яті 8 липня.

4 лютого 2013 Архієрейський Собор Руської Православної Церкви затвердив його загальноцерковне прославлення в лику святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Далмату Исетскому, чудотворцу, глас 2

Ди́вный и сла́вный уго́дниче Христо́в,/ сла́вы и по́честей вся́ческих бе́гая,/ в пусты́ни Исе́тской всели́лся еси́,/ созида́я в моли́твах оби́тель твою́, а́ки сте́ны Иерусали́мския,/ засту́пничеством Цари́цы Небе́сныя чу́десно обре́л еси́,/ стра́хом Бо́жиим к стопа́м твои́м поверга́я бы́вшаго врага́// и вно́вь воздви́гни сердца́ на́ша, отступле́нием оскверне́нныя.

Ин тропарь преподобному Далмату Исетскому, чудотворцу, глас 4

По́двигом до́брым подвиза́вся,/ посто́м, бде́нием моли́твою и любо́вь Христо́ву стяжа́л еси́,/ чу́дным же заступле́нием Бо́жия Ма́тере/ угро́зы неве́рных ни во что же вмени́в,/ я́ко свети́ло на тве́рди Небе́сней просия́л еси́,/ преподо́бне о́тче наш Далма́те,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

 

Ще в розробці