...
rfef

Преподобний Антоній Сійський, ієромонах

Місяця грудня в 7-й день

Преподобний Антоній Сійський, у миру Андрій, народився в сім’ї багатого хлібороба в селі Кехта поблизу Північної Двіни. У дитинстві отримав гарне виховання, багато читав і вивчився іконопису. Втративши батьків, Андрій вирушив до Новгорода і п’ять років служив там у боярина. Потім одружився, але дружина його через рік померла. Тоді Андрій вирішив присвятити себе чернецтву. Він роздав майно жебракам і як мандрівник пішов на річку Кену в Пахомієву пустинь. Преподобний Пахомій постриг його з ім’ям Антоній. Незабаром його висвятили в сан ієромонаха, і преподобний з благословення ігумена один звершував богослужіння. Разом з ченцями обителі він виходив лише на труди для загальних монастирських потреб. З любові до усамітнення преподобний Антоній залишив Пахомієву пустель, обравши з монастирської братії двох супутників, і оселився на Михайловому острові, який з одного боку омивається Сією, а з іншого – оточений озерами. У цьому суворому краю в дрімучих хащах 1520 року Антонієм було збудовано каплицю. Але розчищати ліс коштувало тяжких труднощів, і супутники Антонія стали нарікати на нього. І тут несподівано невідомий чоловік став доставляти їм їжу, жертвуючи також і гроші на благоустрій. Сійська обитель стала знаменитою, її часто відвідували жителі навколишніх селищ. І знову преподобний Антоній, взявши одного учня, пішов у ще більш глухе місце на озері Палунь. Там, у відокремленій келії, він прожив три роки. Коли ігумен Феоктист відмовився керувати Сійською обителлю, братія упросила преподобного повернутися до них. Він схилився до прохання ченців, знову прийняв ігуменство і благочестиво керував монастирем до своєї кончини 1556 року, коли йому було 79 років.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Антонию Сийскому, глас 1

Жела́нием духо́вным распали́вся/ и мяте́жи мирски́я отри́нув,/ ко Еди́ному Бо́гу любо́вию прилепи́лся еси́,/ и Того́ вседу́шне взыску́я,/ во вну́треннюю пусты́ню отше́л еси́, при вода́х всели́вся,/ иде́же во слеза́х и труде́х пребыва́я многоле́тное вре́мя,/ в терпе́нии мно́зем житие́ а́нгельское проходи́л еси́,/ в наставле́нии Боже́ственнаго Ра́зума,/ и мно́жество мона́хов собрал еси́, му́дре,/ и́хже посеща́я, не оста́ви, Анто́ние, преподо́бне о́тче наш,/ Пресвяте́й Тро́ице моля́ся,// от зол вся́ческих изба́вити и спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Антонию Сийскому, глас 8

От ю́ности, преподо́бне, плоть твою́ в посте́х и моли́твах источи́л еси́/ и крест твой взем, Христу́ после́довал еси́,/ те́мже и к вы́шним тече́ние ра́достно соверши́л еси́,/ иде́же со все́ми святы́ми Святе́й Тро́ице предстои́ши./ И ны́не ста́до твое́ посеща́я,/ помина́й чту́щих пресвяту́ю па́мять твою́,/ да вси благода́рне вопие́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре Анто́ние, наста́вниче пусты́нный.

 

Ще в розробці