Преподобний Антоній Римлянин, Новгородський чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 3-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне)

Преподобний Антоній Римлянин народився 1067 року в Римі від багатих батьків, які дотримувалися православного сповідання віри, і був вихований ними в благочесті. Втративши батьків у сімнадцять років, він взявся за вивчення писань отців грецькою мовою. Потім він роздав частину спадщини жебракам, а іншу вклав у дерев’яну бочку і пустив у море. Сам же прийняв постриг в одному із пустельних скитів, де прожив двадцять років.

Гоніння з боку латинян на православних змусило братію розійтися. Преподобний Антоній поневірявся, переходячи з місця на місце, поки не знайшов на пустельному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив у пості й молитві.

Страшна буря, що розігралася 5 вересня 1105 року, зірвала камінь, на якому перебував преподобний Антоній, і понесла його в море. Під свято Різдва Пресвятої Богородиці камінь зупинився за три версти від Новгорода на березі річки Волхов біля села Волховське. Подія ця засвідчена в новгородських літописах. На цьому місці преподобний з благословення святителя Никити, затворника Печерського, єпископа Новгородського († 1109 р.), заснував монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Наступного року рибалки виловили бочку зі спадщиною преподобного Антонія, пущену в море багато років тому. Вказавши, що було в бочці, преподобний забрав її і купив для обителі землі.

Духовне подвижництво в обителі було поєднане з напруженою трудовою діяльністю. Преподобний Антоній дбав, щоб із монастирських доходів надавалася допомога жебракам, сиротам і вдовам.

У 1117 році преподобний почав кам’яне будівництво в монастирі. До наших днів зберігся собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці, побудований за життя преподобного в 1117–1119 роках відомим новгородським зодчим Петром, з фресковими розписами 1125 року. 1131 року святитель Нифонт Новгородський поставив преподобного Антонія ігуменом монастиря.

Святий Антоній помер 3 серпня 1147 року у віці сімдесяти дев’яти років. Він був похований святителем Нифонтом, єпископом Новгородським († 1156 р.).

Мощі його були знайдені нетлінними 1 липня 1597 року і покладені в оковану сріблом раку. Відтоді на його пам’ять було засновано хресний хід із Софійського собору, в першу п’ятницю після свята первоверховних апостолів Петра і Павла. Того ж року преподобний Антоній був прославлений в лику святих.

Біля раки преподобного була гілка осоки, з якою Антоній приплив із Рима, тримаючи її в руці. Так його зображують і на іконах.

До 30-х років XX століття мощі преподобного Антонія спочивали в соборній монастирській церкві Різдва Пресвятої Богородиці, у боковому вівтарі на його честь. Нині їхня доля невідома.

Тропарі, кондаки, молитви та величання