Преподобномученики Іакінф (Пітателєв) і Каліст (Опарін)
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 17-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатеринбурзьких святих
Преподобномученик Іакінф (у миру Ілля Іванович Пітателєв) народився 1882 року в селищі Усть-Актайське в сім’ї селянина, предки якого були першими поселенцями та будівничими міста Верхотур’я. З дитинства він мав слабке здоров’я. Неподалік селища, де мешкав Ілля Пітателєв, знаходилося місце пустельницького подвигу схимонаха преподобного Іллі (Чеботарьова). Під впливом преподобного святий вступив до верхотурського чоловічого монастиря в ім’я святителя Миколая Чудотворця, а згодом прийняв постриг з ім’ям Іакінф. Його направили на послух до Малоактайського скиту, де він був кухарем, читцем і псаломщиком.
Преподобномученик Каліст (у миру Косма Мокійович Опарін) народився 1864 (за іншими даними, 1863) року в Тарниківській волості Нолінського повіту В’ятської губернії в селянській сім’ї. Навесні 1899 року, у віці близько тридцяти п’яти років, він вступив послушником до Миколаївського Верхотурського монастиря. Першими його послухами були обов’язки пічника і штукатура.
13 лютого (за старим стилем) 1904 року послушник Косма прийняв іночеський постриг з ім’ям Каліст. Через шість місяців його перевели до Далматівського Успенського монастиря. Там він ніс послух «келіарха», тобто наглядача за монастирським розпорядком, благочестям і чистотою в келіях братії, та пічника.
Влітку 1912 року отець Каліст перейшов на проживання до Киртомського Хрестовоздвиженського монастиря, а після 1913 року повернувся в рідну Верхотурську обитель. У жовтні 1918 року, коли вже почалася Громадянська війна, йому і ченцю Іакінфу (Пітателєву) було благословлено охороняти Малоактайський скит від можливого розграбування червоноармійцями, які, відступаючи із Верхотур’я, зупинилися в його околицях.
25 жовтня 1918 року червоноармійці прийшли до обителі і влаштували обшук. Ченці Іакінф і Каліст були заарештовані і по Богословській залізниці доставлені на станцію Кареліно. За свідченням очевидців, ченців звинувачували у контрреволюційній діяльності, пропонували в обмін на свободу прилюдно, перед пасажирами, зректися Христа. Преподобномученики відмовилися і були розстріляні 30 жовтня біля станції Кареліно. Убитих ченців червоноармійці відвезли до болота, що знаходилося недалеко, і закидали землею.
Тіла мучеників були знайдені після відступу червоних військ. 23 листопада 1918 року їх перевезли до монастиря. 25 листопада архімандрит Ксенофонт (Медведєв) очолив урочисте відспівування мучеників. Вони були поховані на братському кладовищі поряд із церквою в ім’я святого Неофіта. У 30-х роках храм і кладовище було знищено.
У 2002 році преподобномученики Іакінф (Пітателєв) і Каліст (Опарін) були прославлені в лику святих.