Преподобномученик Василій (Цвєтков), архімандрит

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 4-й день / у четверту суботу після Пасхи — Собор новомучеників, які в Бутові постраждали (перехідне) / місяця червня на 10-й день — Собор Рязанських святих /вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих

Архімандрит Василій, в миру Гавриїл Георгійович Цвєтков, народився 21 березня 1867 року в селі Лєсок Рязанської губернії в сім’ї пономаря Єгора Тихоновича Цвєткова і його дружини Варвари Миколаївни.

З 1884 року Гавриїл служив листоношею в Пронській конторі. Після закінчення духовного училища він вирішив присвятити себе повністю служінню Богу. У 1893 році він став послушником у Миколо-Радовицькому монастирі Єгор’євського повіту Рязанської губернії.

28 квітня 1896 року майбутній архімандрит Василій був висвячений на ієродиякона.

14 травня 1899 року молодий подвижник ієродиякон Василій був рукопокладений на ієромонаха, переміщений до Рязанського Троїцького монастиря і затверджений на посаді ризничого. У 1902 році він став казначеєм.

У 1906 році отця Василія перемістили до Пронської пустині. Наступного року він повернувся до Троїцького монастиря, де став членом господарської ради обителі. 1910 року його було затверджено на посаді казначея монастиря. У цей же час його нагородили наперсним хрестом, який видавали зі Святішого Синоду, а 26 липня 1911 року його було призначено намісником монастиря. За указом Священного Синоду він став настоятелем Пронської Спаської пустині, а 16 серпня був возведений у сан ігумена.

1912 року отець Василій був призначений настоятелем Данковського Покровського монастиря, де служив до його закриття 1918 року. З 1919 до 1930 року архімандрит Василій виконував пастирські обов’язки в Димитріївській церкві міста Данкова, а також у селах Жукові та Лип’ягах. 5 квітня 1930 року його було призначено настоятелем Георгіївської церкви села Старий Келець Скопинського району.

26 серпня 1937 року отець Василій був заарештований за те, що “за весь період революції вів непримиренну боротьбу проти Радянської влади і партії ВКП(б), спрямовуючи свою контрреволюційну діяльність на повалення чинного ладу”. У цей час він служив у Георгіївській церкві Старого Кельця. Жителі дуже любили його і стікалися до нього звідусіль, шануючи його духовну мудрість і старчество. Цей факт констатували навіть органи НКВС.

Поки справу його розглядали органи НКВС, отець Василій сидів у Скопинській в’язниці. 17 вересня 1937 року справу було передано на розгляд “трійки” при УНКВС СРСР у Московській області. Постановою від 11 жовтня 1937 року вона засудила його на розстріл. 17 жовтня вирок було приведено у виконання.

Архімандрит Василій був похований поблизу села Бутово Ленінського району Московської області на обгородженій території колишнього полігону НКВС СРСР.