Преподобномученик Матфей (Померанцев), архімандрит

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 14-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного Собору Руської Православної Церкви 1917–1918 років

Преподобномученик Матфей, у миру Михайло Володимирович Померанцев, народився 28 травня 1881 року у сім’ї священника села Толмачово Брянського повіту Орловської губернії. Початкову освіту здобув у Другому Орловському духовному училищі, яке закінчив за I розрядом у 1896 році. Потім продовжив навчання в Орловській духовній семінарії, яку також закінчив з відзнакою у 1902 році.

Після семінарії Михайло став студентом Київської духовної академії, де навчався з 1902 до 1906 року. Рішенням Вченої ради КДА в 1906 році після успішного захисту дисертації на тему «Касающиеся церковного устройства постановления Вселенских Соборов и значение этих постановлений для последующей жизни Церкви» отримав вчений ступінь кандидата богослов’я.

У 1906 році Михайло був призначений на посаду викладача та завідувача бібліотеки Орловської духовної семінарії. З лютого 1908 року він декілька місяців працював викладачем арифметики і геометрії Орловського жіночого єпархіального училища, потім продовжив своє служіння у Саратовській губернії на посаді помічника наглядача Камишинського духовного училища. 3 вересня 1911 року він став викладачем основного та морального богослов’я в Олонецькій духовній семінарії, що в місті Петрозаводськ Олонецької губернії. Того ж року указом обер-прокурора звільнений з посади за власним бажанням.

29 вересня 1911 року Михайло був зарахований як послушник до Києво-Печерської Лаври, а в листопаді намісник Лаври архімандрит Амвросій (Булгаков) постриг Михайла Померанцева у чернецтво з ім’ям Матфей. Невдовзі він прийняв священний сан. 8 грудня 1911 року отець Матфей був призначений завідувачем Лаврського двокласного училища.

20 березня 1914 року він був переведений на посаду помічника наглядача Осташківського духовного училища Тверської губернії, а через два роки став наглядачем вищезгаданого навчального закладу. 8 лютого 1917 року ієромонаха Матфея (Померанцева) було призначено на посаду ректора Пермської духовної семінарії з возведенням у сан архімандрита.

На Помісному Соборі 1917–1918 років він був присутній як представник від чернецтва. Згідно зі спогадами учасників соборного засідання, отець Матфей був одним із найдіяльніших його членів. Він виступав за відновлення Патріаршества, зміцнення позицій церковної ієрархії. Був одним із співавторів багатьох документів і постанов, прийнятих на Соборі, наприклад постанов щодо становища духовних навчальних закладів, чернецтва, питань християнського шлюбу та можливих причин його розірвання, парафіяльного статуту тощо. Був також членом комісії, яка розглядала питання про переслідування Церкви з боку радянської держави.

Архімандриту Матфею також належить авторство документа, де йшлося про необхідність протидії такому явищу, як «церковний більшовизм», тобто діяльності тих людей, котрі за підтримки радянської влади виступали проти законної церковної ієрархії. Рішенням присутніх на Соборі було складено документ під назвою «Про заходи для припинення негараздів у церковному житті», згідно з яким священнослужителів, справедливо звинувачених у таких діях, слід забороняти у служінні, а мирян слід відлучати від Церкви, бо це сприяє проведенню страшних гонінь на Церкву.

Коли членам Собору стало відомо про мученицьку кончину митрополита Київського Володимира (Богоявленського), архімандрита Матфея було призначено одним із учасників розслідування цього страшного злочину. Для цього він був уповноважений на поїздку до Києва з метою збору необхідних відомостей про загибель ієрарха. Підсумки розслідування отець Матфей представив Собору 18 серпня 1918 року на його закритому засіданні.

Як людина з досвідом розслідування злочинів, скоєних проти церковної ієрархії, архімандрит Матфей виявив бажання приєднатися до роботи комісії, що досліджувала обставини вбивства архієпископа Пермського Андроника (Нікольського). Священномученика Андроника отець Матфей особисто знав ще з часів ректорства в Пермській семінарії.

До Пермі були відправлені архієпископ Чернігівський Василій (Богоявленський) і московський місіонер Олексій Звєрєв. На розслідування навіть було надано дозвіл державної влади, а членам слідчої групи для поїздки в Пермь було виділено окремий вагон. Трохи згодом, отримавши дозвіл від Собору, до них приєднався архімандрит Матфей.

27 серпня 1918 року, повертаючись поїздом назад до Москви після проведеного розслідування, десь між містами Перм і Вятка (нині Кіров) поїзд зупинили червоноармійці. Усіх членів слідчої комісії було виведено з вагону й розстріляно на місці без суду і слідства (згідно з іншим припущенням, вони були заколоті шашками). Їхні тіла кинули в річку Каму. Матеріали розслідування і кошти, зібрані в Пермі для потреб Собору, були викрадені. Отцю Матфею на час прийняття мученицької кончини було тридцять вісім років.

Невдовзі останки мучеників були дістані вірянами і поховані за християнським звичаєм. Щоб припинити паломництво віруючих на місце поховання, за рішенням влади тіла розстріляних були ексгумовані та спалені.