Преподобномученик Макарій (Моржов)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 28-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця вересня на 18-й день — Собор новомучеників і сповідників землі Володимирської (перехідне) / листопада на 27-й день — Собор новомучеників і сповідників Радонезьких

Преподобномученик Макарій народився 16 травня 1872 року в селі Пахомівське Верхівської волості Вельського повіту Вологодської губернії в сім’ї селянина Степана Моржова, у Хрещенні був наречений Михайлом. Освіту здобув у церковно-парафіяльній школі, а 1899 року пішов до Смоленської Зосимової пустині в Олександрівському повіті Володимирської губернії, де проходив послух білизняря і трапезника.

1900 року настоятель монастиря ігумен Герман призначив послушника Михайла келійником духівника обителі ієромонаха Олексія (Соловйова), згодом відомого старця, а 22 лютого 1903 року послушник Михайло був пострижений в чернецтво з ім’ям Макарій. Весь час він виконував послух келійника старця Олексія, який у 1908 році пішов у затвор і приймав братію та народ уже тільки в церкві, а з 1916 року, прийнявши схиму, пішов у повний затвор.

Чернець Макарій завжди дивувався старцю, які у того були великі смиренність і почуття вдячності. Старець майже щодня дякував келійникові за найнезначніші послуги, щодня просячи вибачення, і таким ставленням, бувало, до сліз зворушував його. Одного разу в кімнаті ченця Макарія сидів архієрей, який приїхав до старця. Отець Олексій покликав до себе келійника. Той пішов і незабаром повернувся заплаканим. Єпископ узяв отця Макарія за руку і запитав: “Що з тобою?” І келійник тільки й зміг, стримуючи ридання, вимовити: “Старець у мене прощення просить”.

Ієросхимонах Олексій усе життя неопустимо поминав у своїй молитві безліч імен живих і покійних і говорив келійникові, щоб він нікому не відмовляв прийняти записки з іменами помолитися. Поминання поступово збільшувалося і коли отець Олексій ще служив літургію, то виймати частинки з просфор йому доводилося протягом двох годин. В останні роки свого життя отець Олексій благословив ченцю Макарію читати записки йому вголос і призначив строк поминати записаного чотири місяці. Але імен все одно було так багато, що старець велів читати їх по частинах.

2 жовтня 1928 року ієросхимонах Олексій, причастившись Святих Христових Таїн, мирно помер. Чернець Макарій, допомагаючи одягати старця для поховання, весь час плакав і цілував його.

Передбачалося здійснити похорон скромно, як того хотів сам старець, але народ швидко дізнався про смерть праведника і став у великій кількості стікатися до труни. Було відслужено панахиду. Отець Макарій стояв біля труни розгублений і розчулений, зі сльозами на очах. Можливо, ніхто не був у той момент ближче до старця, ніж він, який протягом двадцяти восьми років оберігав його святий спокій, а в останні роки і доглядав за ним.

Незабаром після смерті старця, 7 жовтня 1928 року, у Високо-Петровському монастирі чернець Макарій був висвячений на ієродиякона, а наступного дня був висвячений на ієромонаха.

5 квітня 1931 року ієромонаха Макарія заарештували і того самого дня його допитали. Відповідаючи на запитання слідчого, він сказав: “До Москви я їжджу, щоправда, рідко, але у кого зупинявся, я не скажу, тому що вже краще терпітиму сам і не приноситиму неприємностей своїм знайомим. У Москві я бував у церквах, але в яких, не пам’ятаю. У Загорську я знайомих не маю, у більшості сиджу вдома. Зрідка, коли з’явиться бажання, я служу в церквах Петра і Павла, на кладовищі Кокуївському та в інших. Решту часу я займаюся чорною роботою… очищаю двори від снігу, колю дрова…”

Після перших допитів отця Макарія перевезли до Бутирської в’язниці в Москві. Слідчі не задовольнилися стриманими відповідями ієромонаха, розраховуючи, що, будучи келійником старця Олексія і знаючи всіх тих, хто приходив до нього на бесіду, він багато чого зможе їм розповісти. 17 квітня слідчий знову допитав отця Макарія. Назвавши кількох людей із тих, хто приходив до старця, отець Макарій додав: “Про що говорили вони зі старцем Олексієм, я не пам’ятаю, завдяки слабкій пам’яті… близько ні з ким не знайомий, а знаю їх тільки за приходом до старця Олексія”.

Слідчий став питати, якого світогляду дотримується ієромонах Макарій, що він думає про радянську владу і про антихриста і чи не вважає антихристом саму радянську владу. І отець Макарій, не приховуючи своїх переконань, сказав: “Радянську владу я розглядаю як попущення Боже за гріхи, але вважаю, що істинний християнин повинен терпляче переносити всі гоніння і переслідування з боку влади. За царської влади гріхів було менше і тому не було ніяких утисків на Церкву… але щойно народ став відходити від віри і гріхів накопичилося багато, тоді Бог і попустив радянську владу. Це покарання триватиме доти, доки люди не схаменуться і знову стануть визнавати Бога, бо за благодіяння Бог нагороджує. Чи пошле Він нагороду у вигляді іншої влади, чи зробить якось інакше — сказати не можу, бо шляхи Господні несповідимі… Ще має з’явитися антихрист, але коли він з’явиться, сказати важко, хоча дехто вважає, що ознаки появи антихриста вже є: падіння релігійності, переслідування релігії… причому вважають, що п’ятикутна радянська зірка — є печатка антихриста. Однак я не беруся стверджувати, що це саме так, бо ще нічого не доведено. Дехто вважає також, що гріх приймати кооперативні книжки і вступати в колгоспи, вбачаючи в цьому справу богопротивну, але я вважаю, що все це торгові умови… Запитували мене на сповідях, чи можна вступати, на що я відповідав, що це справа не релігійна, а господарська, а коли запитували про антихриста, я відповідав, що немає жодної потреби визначати строки появи антихриста, а потрібно жити по-християнськи… Про себе прошу Бога, щоб Він допоміг мені спастися, і вважаю, що й в сучасних богохульних умовах теж можна спастися — якщо не відкрито, то таємним подвигом, бо ж молитися можна і таємно…”

6 червня 1931 року Колегія ОДПУ засудила отця Макарія до розстрілу. Ієромонах Макарій (Моржов) був розстріляний 10 червня 1931 року і похований у спільній невідомій могилі на Ваганьковському кладовищі в Москві.