Преподобномученик Ієрофей (Глазков), ієромонах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 22-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих

Преподобномученик Ієрофей, у миру Никандр Арсенійович Глазков, народився 27 жовтня 1889 року в селі Панкратово Лезької волості Вологодського повіту Вологодської губернії. Походив із селянської родини. Закінчивши навчання в земському початковому училищі, у дев’ятнадцять років, він вирішив залишити мирське життя і піти в монастир. Серце юнака привернула до себе Свято-Троїцька Павло-Обнорська обитель.

Тут він проходив свої перші послухи, а саме випікав хліб і пономарив. Іскус тривав близько одинадцяти років, після яких, 1919 року, тридцятирічний послушник Никандр був пострижений в мантію з ім’ям Ієрофей, що означає «освячений Богом». Тепер його небесним покровителем став священномученик Ієрофей, єпископ Афінський.

Наступного 1920 року архієпископ Вологодський Олександр (Трапіцин) висвятив ченця Ієрофея на ієродиякона. Змінився і послух: з 1921 до 1924 року Ієрофей був ризничим.

У березні 1924 року президія Грязовецького повітового виконавчого комітету ухвалила рішення про закриття монастирів. 14 квітня того ж року всіх ченців Павлової обителі зобов’язали виїхати і не наближатися до монастиря ближче, ніж на п’ять кілометрів. Отець Ієрофей тяжко переживав розорення й закриття рідної обителі. В одному зі своїх віршів він написав:

Но вот появились недобрые люди,
Разрушили этот прекрасный цветник,
Все вырвано с корнем насильственно грубо,
И вот, как сиротка, обитель стоит.

Ченці були змушені шукати собі притулку. Ієрофея в 1925 році прийняли до кліру міста Любима Ярославської губернії. 25 травня цього ж року єпископ Любимський Сергій (Мельников) висвятив його на ієромонаха і призначив настоятелем Введенської кладовищенської церкви. Через три роки старанного служіння отець Ієрофей був нагороджений набедреником.

У 1930 році ієромонах стикнувся з новим випробуванням, а саме арештом і ув’язненням. За «антирадянську діяльність» влада засудила отця Ієрофея на п’ять років таборів.

Після звільнення і повернення в березні 1935 року митрополит Ярославський і Даниловський Павло (Борисовський) призначив отця Ієрофея на колишнє місце служіння, до Введенської церкви.

4 березня 1936 року ієромонах Ієрофей був нагороджений золотим наперсним хрестом.

Істинний чернець і пастир, отець Ієрофей у своїх проповідях відкрито викривав безбожну владу, пророчо передбачав її кінець і прийдешню війну, прославляв убитих новомучеників, закликав вірян згуртуватися навколо Церкви.

Звісно, влада не залишилася без відповіді, і 27 липня 1937 року відбувся новий арешт. Потім були переправлення із Любима до Ярославської в’язниці, допити, вимоги свідчень про знайоме духовенство. Дати їх священноінок категорично відмовився. 19 серпня його засудили на розстріл. Вирок було виконано 4 вересня. Місце поховання залишилося невідомим.

26 квітня 1989 року ієромонах Ієрофей (Глазков) був реабілітований,.

У 2000 році преподобномученик Ієрофей був прославлений в лику святих.

5 лютого 2002 року дослідники знайшли в місті Любимі фотографію святого і з неї написали ікону, яку було поміщено для молитовного поклоніння в Успенському храмі Павло-Обнорського монастиря. Того самого року до святкування дня пам’яті преподобномученика Ієрофея йому було написано службу.