...

Преподобномученик Гавриїл (Гур), ієромонах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 6-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномученик Гавриїл народився 24 квітня 1898 року у селі Огородники Царевської волості Слуцького повіту Мінської губернії в сім’ї селянина Івана Гура. Гавриїл здобув освіту в церковнопарафіяльному училищі у місті Гжатську Смоленської губернії. Після смерті батька він пішов послушником до Миколаївського монастиря Челябінської єпархії. Там він подвизався до закриття обителі 1922 року. Після цього преподобномученик вирушив на Афон, де пробув до 1925 року.

22 січня того року він прийняв чернечий постриг в Миколаївському кафедральному соборі в місті Баку з ім’ям Гавриїл. 6 листопада того ж року преподобномученик був висвячений в сан ієродиякона до кафедрального собору. З 4 березня 1929 року ієродиякон Гавриїл став служити в Благовіщенській церкві в Павловій Слободі Воскресенського району Московської області.

У жовтні 1929 року отець Гавриїл був висвячений в сан ієромонаха до Успенської церкви села Левкієво Шаховського району Московської області.

31 грудня 1929 року відбулося засідання сільської ради, на якому обговорювали діяльність священника. Було порушено питання про заборону йому ходити селом з молебнями. Водночас було зазначено, що новий священник для радянської влади значно гірший за попереднього. Той ходив з молебнями тільки для того, щоб набити свою кишеню, а цей з зовсім іншою метою.

13 лютого 1930 року Особлива нарада при Колегії ОГПУ засудила ієромонаха Гавриїла на три роки ув’язнення до концтабору. Його відправили до Печерських таборів.

Повернувшись із ув’язнення 1932 року, він був направлений служити до Вознесенської церкви села Рахманово Пушкінського району. Потім його перевели до храму в Савинській Слободі Звенигородського повіту. Там він зміг прослужити лише один місяць, бо радянська влада відмовилася його прописувати. Отець Отець Гавриїл поїхав до Клинського району, де служив у різних храмах.

10 червня 1936 року ієромонах Гавриїл залишив службу в храмі і влаштувався працювати електромонтером на Клинський скляний завод. Тут він пропрацював до 3 лютого 1937 року. Після залишення заводу він був направлений священноначалієм до храму в село Лесінцево Наро-Фомінського району. Невдовзі отець Гавриїл був переведений до храму святих апостолів Петра і Павла в селі Литкаріно Ухтомського району. У ньому йому судилося прослужити зовсім недовго через грізні гоніння.

Ієромонаха Гавриїла заарештували 29 вересня 1937 року і допитували протягом місяця.

Був викликаний як лжесвідок псаломщик храму в селі Лєсінцево. Він показав, що був у священника вдома тричі і може засвідчити, що ієромонах Гавриїл є «людиною, антирадянськи налаштованою». За словами псаломщика, щодо нової конституції він говорив: «Ця нова конституція зараз нам ніякої користі не приносить, вона написана лише на папері для обману народу. Нова конституція, а розстрілів побільшало, чекати хорошого від цієї нової конституції нам не доводиться, — навпаки, на нас гоніння збільшилося». Окрім того, був викликаний як черговий свідок один із священників міста Москви.

13 листопада 1937 року слідство було закінчено. 17 листопада трійка НКВС засудила отця Гавриїла на розстріл. Після вироку його перевезли до Таганської в’язниці у Москві.

Ієромонах Гавриїл (Гур) був розстріляний 19 листопада 1937 року і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.