Преподобні Варлаам та Іоасаф, царевич Індійський, і батько його Авенір цар
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 19-й день
В Індії, яка колись отримала християнську віру через благовістя святого апостола Фоми, свого часу правив цар Авенір. Він був ідолопоклонником і жорстоким гонителем християн. Довго не було в нього дітей. Нарешті, народився у царя син, якого назвали Іоасафом. Під час народження царевича наймудріший царський звіздар передрік, що царевич прийме гнану його батьком християнську віру. Цар, бажаючи запобігти передбаченому, наказав збудувати для царевича окремий палац і розпорядився, щоб царевич не почув жодного слова про Христа і його вчення.
Досягнувши юнацького віку, царевич випросив у батька дозволу виїжджати за межі палацу. Тоді він побачив, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це навело царевича на роздуми про суєтність і безглуздість життя. Він став перебувати в тяжких роздумах.
У той час у далекій пустелі подвизався мудрий пустельник преподобний Варлаам. Божим одкровенням він дізнався про юнака, який страждав у пошуках істини. Вийшовши із пустелі, преподобний Варлаам під виглядом купця вирушив до Індії. Він прибув до міста, де знаходився палац царевича. Там преподобний оголосив, що привіз з собою дорогоцінний камінь, який має чудодійні властивості зцілювати хвороби.
Святого привели до царевича Іоасафа. Він став викладати йому християнське віровчення у вигляді притч, а потім і “від Святого Євангелія і святих апостолів”. Із настанов Варлаама юнак зрозумів, що дорогоцінним каменем є віра в Господа Іісуса Христа. Іоасаф увірував у Нього і побажав прийняти Святе Хрещення. Охрестивши царевича, преподобний Варлаам заповів йому піст і молитву та відійшов у пустелю.
Цар, дізнавшись, що син його став християнином, впав у гнів і скорботу. За порадою одного із вельмож цар влаштував суперечку про віру між християнами і язичниками, на яку під виглядом Варлаама з’явився маг і чарівник Нахор. Нахор мав визнати себе в суперечці переможеним і таким чином відвернути царевича від християнства.
Через видіння уві сні святий Іоасаф дізнався про обман. Він пригрозив Нахорові лютою стратою, якщо той виявиться переможеним. Нахор, який злякався, не лише переміг язичників, а й сам увірував у Христа. Він розкаявся, прийняв Святе Хрещення і пішов у пустелю.
Цар намагався відвернути сина від християнства й іншими засобами. Але царевич подолав усі спокуси. Тоді за порадою вельмож Авенір виділив синові половину царства. Святий Іоасаф, ставши царем, відновив християнство у своїй країні, відбудував наново церкви і, зрештою, навернув до християнства свого батька царя Авеніра.
Невдовзі після Хрещення цар Авенір помер. Святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя старця Варлаама. Протягом двох років мандрував він пустелею, терплячи напасті та спокуси. Зрештою, він знайшов печеру преподобного Варлаама, який спасався в безмовності. Старець і юнак стали подвизатися разом.
Коли наблизився час кончини преподобного Варлаама, він відслужив Літургію, причастився Святих Тайн і причастив святого Іоасафа. Потім він відійшов до Господа, пробувши в пустелі сімдесят років із прожитих ста років.
Звершивши поховання старця, святий Іоасаф залишився в тій самій печері, продовжуючи пустельний подвиг. Він пробув у пустелі тридцять п’ять років і відійшов до Господа, досягнувши шістдесятиріччя.
Наступником святого Іоасафа на царстві був Варахія. За вказівкою одного пустельника він знайшов у печері нетлінні й запашні мощі обох подвижників. Варахія переніс їх на свою батьківщину і поховав у церкві, спорудженій преподобним царевичем Іоасафом.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Варлааму Индийскому, глас 8
Слез твои́х исто́чники пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нныя, сия́я чудесы́, Варлаа́ме о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Тропарь преподобному Иоасафу, царевичу Индийскому, глас 4
От духо́внаго наста́вника научи́вся,/ царю́ Иоаса́фе, Бо́га позна́ти,/ Креще́нием же просвети́вся,/ лю́ди к ве́ре обрати́л еси́,/ и отцу́ твоему́ от купе́ли прие́мник быв,/ ца́рство оста́вив, пусты́ню дости́гл еси́,/ и в ней трудолю́бне подвиза́лся еси́./ Моли́ Христа́ Бо́га со учи́телем твои́м Варлаа́мом,// спасти́ся душа́м на́шим.
Тропaрь, глaсъ д7:
T дух0внагw настaвника научи1всz, царю2 їwасaфе, бGа познaти, крещeніемъ же просвэти1всz, лю1ди къ вёрэ њбрати1лъ є3си2: и3 nтцY твоемY t купёли пріи1мникъ бhвъ, цaрство њстaвивъ, пустhню дости1глъ є3си2, и3 въ нeй трудолю1бнэ подвизaлсz є3си2. моли2 хrтA бGа со ўчи1телемъ твои1мъ варлаaмомъ, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ и7:
Вёдый твоE и3з8 младeнства бл7г0е и3зволeніе, їwасaфе, є3ди1нъ сердцевёдецъ бGъ, и3 t цaрствіz земнaгw въ монaшеское пребывaніе приведhй тS, вели1кому варлаaму послёдовати спод0би. съ ни1мже и3 нhнэ г0рній їеrли1мъ всесвётлый nтeчество и3мёz, желaемыz добр0ты краснw2 наслаждazсz с™hz трbцы, м0лимъ тS, цaрскаz красото2, поминaй нaсъ, вёрою чтyщыz тS.
Ще в розробці