Преподобні Іоанн (Майсурадзе) і Георгій (Мхеїдзе), сповідники

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 8-й день

Життя преподобних Іоанна і Георгія пов’язане з монастирем Бетанія в Грузії, що існує з часів цариці Тамари та носить ім’я Віфанії, місцевості поблизу Єрусалима. Преподобний Іоанн (Майсурадзе) народився в Південній Осетії і оселився в стародавньому монастирі Бетанія ще підлітком. Потім декілька років він жив на Святій Горі Афон, звідки повернувся до Грузії вже в сані ієромонаха.

У 20-ті роки преподобний Іоанн став настоятелем Батанійської обителі. 1921 року в обителі залишалося всього лише двоє ченців. Одного разу до монастиря прийшли два озброєних чекісти й оголосили ченцям, що їх негайно викликають у Тбілісі. Дорогою чекісти розстріляли ченців. Отець Іоанн дивом залишився живий: куля пройшла крізь груди, і його виходили черниці сусіднього монастиря. Він повернувся до Бетанії і вже більше ніколи не залишав обитель.

1924 року в монастир прийшов чернець Георгій (Мхеїдзе). Він був вихідцем зі збіднілого княжого роду. У юні роки, відчувши покликання до чернецтва, він залишив навчання у військовому училищі в Петербурзі та деякий час вів відлюдницький спосіб життя. Преподобний Георгій прославився даром милосердя і нестяжательності. Якщо він зустрічав жебрака, то знімав з себе одяг і віддавав йому. А якщо це був його останній одяг, то він одягався в мішковину.

До свого приходу в Бетанію отець Георгій жив у Хірському монастирі, який було закрито 1924 року. Два брати Георгія були комуністами; один із них, Петро, був заступником Берії. Бажаючи відвернути юного ченця від ціломудреного життя, одного разу брати замкнули Георгія в кімнаті разом з розпусною жінкою. Однак Георгій весь час простояв у кутку кімнати обличчям до стіни, читаючи молитви.

Обидва брати преподобного Георгія загинули в 1938 році. Молодший брат Іван застрелився, а Петра розстріляли разом з дружиною.

Під час комуністичних гонінь завдяки преподобним Іоанну і Георгію Бетанія довгі роки залишалася чернечою обителлю. Обидва вони прожили в стінах монастиря до самої смерті. Офіційно вони значилися «сторожами пам’ятника архітектури», а монастир вважався недійсним, проте в храмі висіли ікони, горіли лампади, відбувалися богослужіння, хресні ходи, тут хрестили і вінчали.

Преподобний Іоанн спочив у 1957 році, а преподобний Георгій спочив у 1962 році, прийнявши за п’ять років до кончини велику схиму з ім’ям Іоанн. Обидва старці поховані в Бетанії.