Преподобні Іоанн і Лонгин Ярензькі
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 3-й день
Преподобні Іоанн і Лонгин Ярензькі жили в XVI столітті. Вони були ченцями Соловецького Спасо-Преображенського монастиря в той час, коли ігуменом обителі був святий Филип, згодом митрополит Московський. Під керівництвом святого Филипа преподобні Іоанн і Лонгин звершували подвиг суворого посту і молитви, у всьому виконували волю ігумена та поступово зростали в духовному житті.
1561 року преподобні Іоанн і Лонгин вирушили в монастирських справах до Тверської землі. На зворотному шляху на Білому морі їх застала буря, судно було розбите, і святі Іоанн та Лонгин потонули. Через деякий час тіла святих були знайдені нетлінними за сто двадцять верст від обителі, в гирлі річки Соснівки, і їх було покладено в каплиці в ім’я святителя і чудотворця Миколая в селі Ярензі.
Невдовзі дивовижні знамення підтвердили святість преподобних Іоанна і Лонгина, біля чесних мощей яких хворі отримували зцілення. Згодом на місці поховання святих ченців виник монастир.
1625 року чернець Ярензької обителі Ілія Тєлов повідомив патріарху Філарету про чудеса, що відбувалися біля гробниці святих Іоанна і Лонгина. Свідчення про чудесні зцілення були ретельно досліджені та підтверджені. 2 липня 1638 року святі мощі були перенесені до новозбудованого храму обителі. На честь цієї події пам’ять святим Іоанну і Лонгину Яренгським було встановлено 3 липня.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобным Иоанну и Лонгину, Яренгским, глас 8
Яко зве́зды многосве́тлыя, от ю́ности возсия́вше,/ освети́ли есте́ сердца́ ве́рных пренесе́нием честны́х моще́й ва́ших,/ доброде́тельми чуде́с ва́ших, во пло́ти я́ко бо А́нгели на земли́, показа́стеся,/ поще́нием насажде́ни бы́сте, я́ко дре́во при вода́х воздержа́ния,/ напое́ни струя́ми слез ва́ших, и скве́рну омы́сте,/ сего́ ра́ди яви́стеся прия́телище Бо́жия Ду́ха, Иоа́нне и Ло́нгине,// моли́те Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Тропарь преподобному Иоанну Яренгскому, глас 4
От земли́ Возведы́й тя к ве́чным оби́телем/ соблюда́ет и по сме́рти невреди́мо те́ло твое́, свя́те Иоа́нне,/ ты бо в целому́дрии и чистоте́ жития́, блаже́нне, пожи́л еси́,/ не оскверни́в те́ло,// те́мже со дерзнове́нием моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Ще в розробці