Преподобна Женев’єва Паризька
День пам'яті (н. ст.)
Місяця січня на 3-й день
Преподобна Геновефа (Женев’єва) походила із давнього галло-германського роду. 429 року будинок сім’ї маленької тоді Женев’єви відвідав святий Герман Осерський. Він передрік дівчинці велике майбутнє.
З п’ятнадцятирічного віку свята Женев’єва, яка дала обітницю дівоцтва, вела аскетичне життя у батьківському домі. Після смерті батьків вона жила в місті Лютеції (нині Париж), який тоді не виходив за межі острова Сіте.
Дуже скоро після того, як преподобна оселилася в Лютеції, її вразила недуга. Три дні її вважали померлою. Але коли вона прийшла до тями, то розповіла, що ангел водив її в місця блаженства праведних і вона бачила, що приготував Господь: «Блаженства ці такі, що невірні не повірили б мені, якби я стала їх описувати».
Відтоді свята Геновефа отримала дар прозорливості. Зокрема, 451 року, коли Парижу загрожували орди Аттіли, які вторглися до Європи, Женев’єва передрікла, що Париж буде врятований. Зневірені містяни хотіли вбити святу. Але Аттіла справді відвів свої орди від міста в бік Каталаунських полів, де і був розбитий. Після цього слава святої зросла. Женев’єва була відома, серед іншого, щедрістю, бездоганною моральністю і полум’яною вірою.
Під час п’ятирічної облоги Парижа королем Хлодвігом Женев’єва провела річкою до міста судна з їстівними припасами і роздала їх народові. 460 року свята благословила побудову над могилою святого Діонісія церкви. Пізніше король Дагоберт I заснував при ній абатство Сен-Дені.
Свята Женев’єва відійшла до Господа 3 січня 512 року у віці вісімдесяти дев’яти років. Вона була похована в стародавній крипті під головним престолом храму на честь святих апостолів Петра і Павла. За іншими даними, преподобна Женев’єва померла близько 500 року.
Шанування преподобної почалося одразу після її смерті. Відомий літописець VI століття святий Григорій Турський 562 року писав: «Св. Женев’єва похована в базиліці святих апостолів. За земного свого життя була вона сповнена духовної сили… і випрошене біля її гробниці не залишається без милосердної відповіді; хворі на гарячку по її молитвам одержують зцілення».
Преподобну Женев’єву також шанують як покровительку Парижу. Під час ворожих навал, пошестей та інших стихійних лих її мощі носили паризькими вулицями, а в храмах молилися святій.
Під час Французької революції мощі святої в рамках «боротьби з забобонами» були спалені на Гревській площі, традиційному місці страт. Проте частинки мощей, подаровані свого часу різним парафіям, збереглися. Вони знаходяться у храмі “святого Стефана на горі”. 1803 року його настоятель дістав з-під руїн давньої базиліки гробницю, де спочивала свята Женев’єва, і переніс її до храму.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь, глас 4
Защи́тнице христиа́н благода́тная,/ изде́тска храм Бо́жий возлюби́вшая,/ де́вство свое́ Христа́ ра́ди соблю́дшая,/ град Пари́ж от ва́рваров моли́твою дре́вле спа́сшая,/ и в но́вая времена́ правосла́вным та́мо споспешеству́ющая:/ ны́не же на Небесе́х Го́сподеви предстои́ши,/ свята́я ма́ти Генове́фо,/ не забу́ди предста́тельствовати те́пле о всех// чту́щих святу́ю па́мять твою́.
Ин тропарь, глас 5
Пла́менная ве́ры и́стинныя провозве́стница/ и гра́да твоего́ засту́пница еси́,/ о свята́я ма́ти Генове́фо,/ изба́ви ны от паде́ний грехо́вных,/ и потре́бная блага́я ниспосли́, и гла́дныя напита́й,/ и Го́спода моли́ неуста́нно// о спасе́нии душ на́ших.
Кондак, глас 3
Воспои́м засту́пницу небе́сную на́шу,/ наро́д Бо́жий во дни испыта́ний лю́тых сохра́ньшую,/ по́двигу безстра́шныя Дево́ры поревнова́вшую,/ целому́дрие и му́жество святы́я Иуди́фи подража́вшую,/ гла́дных а́ки Ио́сиф напита́вшую,/ и ны́не све́том и́стины, озаря́ющую град свой/ и всех чту́щих тя и еди́ными усты́ вопию́щих:/ Ра́дуйся, свята́я Генове́фо,/ гра́да Пари́жа благода́тный покро́в и храни́тельнице,// и за вся христиа́ны моля́щаяся.
Ще в розробці