...

Праведний Євдоким Каппадокіянин

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 31-й день

Праведний Євдоким народився в місті Каппадокія, що в Малій Азії, і виріс в сім’ї благочестивих християн. Його батьки, Василій і Євдокія, з дитинства читали маленькому Євдокиму Євангеліє. Батьки гідно виховали сина у християнському дусі та вірі. Він вів праведне життя, кожним своїм вчинком старався догодити Богові, гідно виконував Його волю, допомагаючи ближнім.

Юний Євдоким дав обітницю безшлюбності і ціломудреності. Він уникав розмов з жінками і навіть не дивився на них. Спілкувався тільки зі своєю матір’ю, яку глибоко любив та шанував.

Імператор Феофіл знав про праведного Євдокима, про його чесноти та мудрість. Згодом Феофіл призначив святого Євдокима правителем Харсіанської області. Праведний Євдоким добре виконував свої обов’язки, завжди судив людей справедливо. Більшість часу він допомагав бідним та сиротам.

Своїм життям Євдоким догодив Богові, і Він покликав його до Себе у віці тридцяти трьох років. Одразу ж після смерті праведного Євдокима біля його гробу стали відбуватися чудеса: багато хворих зцілювалося. Слава про дивовижні зцілення розходилася далеко за межі міста.

Через вісімнадцять місяців із Константинополя, куди після смерті святого переселилися його батьки, прийшла вклонитися мощам мати святого Євдокима. Вона наказала зняти камінь, відкопати землю і відкрити гроб. Всі побачили обличчя святого, яке було світле, мов живе, і зовсім не піддане навіть найменшому тлінню. Мати хотіла взяти мощі сина до Константинополя, але Харсіанські жителі не погодилися на вивезення дорогої для них святині.

Однак через якийсь час ієромонах Іосиф, котрий жив і служив біля гробу святого, все ж відвіз мощі праведного Євдокима до Константинополя. Там вони були покладені до срібної раки в церкві Пресвятої Богородиці, побудованій батьками праведника.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь праведному Евдокиму Каппадокиянину, глас 4

От земли́ воззва́вый тя к Небе́сным селе́нием/ соблюда́ет и по сме́рти невреди́мо те́ло твое́, свя́те Евдоки́ме:/ ты бо в целому́дрии и чи́стом жи́тельстве, блаже́нне,/ жи́тельствовал еси́, не оскверни́в пло́ти.// Те́мже со дерзнове́нием моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся нам.

Кондак праведному Евдокиму Каппадокиянину, глас 2

Вы́шних жела́я, с вы́шними совокупля́яся,/ и колесни́цу о́гненную, Боже́ственными восхожде́ньми доброде́телей, соверши́л еси́ ду́шу,/ преблаже́нне Евдоки́ме,/ на земли́ пожи́в я́ко Безпло́тен,// Зижди́телю всех благоугоди́л еси́.

Тропaрь с™aгw, глaсъ д7:

T земли2 воззвaвый тS къ нбcнымъ селeніємъ, соблюдaетъ и3 по смeрти невреди1мо тёло твоE, ст7е є3vдокjме: тh бо въ цэломyдріи, и3 чи1стомъ жи1тельствэ, бл7жeнне, жи1тельствовалъ є3си2, не њскверни1въ пл0ти. тёмже со дерзновeніемъ моли2 хrтA бGа, сп7сти1сz нaмъ.

Кондaкъ, глaсъ в7:

Вhшнихъ желaz, съ вhшними совокуплszсz, и3 колесни1цу џгненную, бжcтвенными восхождeньми добродётелей, соверши1лъ є3си2 дyшу, пребл7жeнне є3vдокjме: на земли2 пожи1въ ћкw безпл0тенъ, зижди1телю всёхъ бл7гоугоди1лъ є3си2.

Ще в розробці