...

Праведний Філарет Милостивий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 1-й день

Праведний Філарет Милостивий жив у VIII столітті в селищі Амнія Пафлагонської області, що в Малій Азії. Він був вихований у благочесті і страху Божому. Його дружина Феозва була із багатої і знатної сім’ї. У подружжя були діти: син Іоанн і доньки Іпатія та Єванфія.

Філарет був багатим і знатним вельможею, але багатство його не радувало. Знаючи, як багато людей страждає від бідності, згадував він слова Спасителя про Страшний Суд і про “малих цих” (Мф. 25:40); слова апостола про те, що людина, помираючи, нічого не забирає зі світу (1Тим. 6:7); рядки царя Давида про винагороду праведника (Пс. 36:25). І Філарет прославився турботою про убогих.

Одного разу ізмаїльтяни (араби) напали на Пафлагонію, спустошили країну і розграбували майно Філарета. У нього залишилося два воли, корова, декілька вуликів і будинок. Але й це, останнє, він поступово роздав бідним. Стійко і лагідно переносив він докори дружини й глузування дітей. “Я маю в схованках, вам невідомих, таке багатство й такі скарби, — відповідав він рідним, — котрих вистачить вам, навіть якщо ви і сто років проживете без праці й ні про що не піклуючись”.

І Господь відплатив Філаретові за його милосердя. Коли було віддано останню міру пшениці, його старий друг надіслав йому сорок мір, а після того, як жебракові було віддано теплий одяг, до Філарета повернулося багатство.

У той час візантійська імператриця Ірина (797–802) шукала наречену для сина, майбутнього співправителя Константина Багрянородного (780–797). Для цього по всій імперії вона розіслала послів. Вони не оминули й Амнії. Коли Філарет і Феозва дізналися, що високі гості мають відвідати і їхній дім, Філарет дуже зрадів. Феозва засмутилася: у домі не було взагалі ніякої їжі, а про належне частування годі було й думати. Але Філарет наказав дружині гарненько прибрати в будинку. Сусіди, дізнавшись, що повинні прибути царські посли, принесли вдосталь всього для багатого пиру.

Посли відібрали для царських оглядин разом з десятьма найкрасивішими дівчатами внучку Філарета Марію. Вона перевершила своїх суперниць добротою та скромністю і стала царицею, а Константин Багрянородний щедро обдарував Філарета. Так повернулися до Філарета слава і багатство. Але, як і раніше, святий Філарет щедро роздавав милостиню і влаштовував трапези для жебраків. Він особисто служив їм під час цих трапез. Усі дивувалися смиренню Філарета і говорили: “Воістину людина ця вся Божа, істинний учень Христовий”.

Своєму слузі праведник наказав зробити три шухляди й наповнити їх порізно золотими, срібними і мідними монетами. Із першої отримували милостиню зовсім незаможні, із другої отримували її ті, хто втратив кошти, а із третьої її отримували ті, хто лицемірно виманював гроші.

Так, не приймаючи почестей, у смиренні і любові до убогих досяг блаженний старець дев’яноста років. Передбачаючи свою кончину, він вирушив до константинопольського монастиря Родольфії. Там він роздав усе, що мав при собі, на монастирські потреби і жебракам.

Покликавши рідних, праведний Філарет наставляв їх в любові до убогих та в нестяжательності і мирно преставився до Бога. Помер він 792 року і був похований в обителі Родольфія.

Святість праведного Філарета підтвердило явлене після його смерті диво. Коли тіло святого несли до місця поховання, одна людина, одержима бісом, схопилася за гроб і йшла з похоронною процесією. На кладовищі відбулося зцілення біснуватого: біс повалив людину на землю, а сам вийшов із неї. Багато й інших чудес і зцілень відбувалися біля гробу святого.

Після смерті праведного Філарета його дружина Феозва трудилася, відновлюючи в Пафлагонії монастирі і храми, зруйновані під час іноземних навал.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь праведному Филарету Милостивому, глас 4

Авраа́му в ве́ре подража́я,/ И́ову же в терпе́нии после́дуя,/ о́тче Филаре́те,/ блага́я земли́ разделя́л еси́ неиму́щим/ и лише́ние сих терпе́л еси́ му́жественне./ Сего́ ра́ди све́тлым тя венце́м увенча́ Подвигополо́жник, Христо́с Бог наш,// Его́же моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Ин тропарь праведному Филарету Милостивому, глас 8

В терпе́нии твое́м стяжа́л еси́ мзду свою́, пра́ведне,/ и в за́поведех Госпо́дних соверше́нне пожи́л,/ ни́щих возлюби́л и сих удово́лил еси́,/ но моли́ся Христу́ Бо́гу, блаже́нне,// спасти́ся душа́м на́шим.

Тропaрь с™aгw, глaсъ д7:

Ґвраaму въ вёрэ подражaz, јwву же въ терпёніи послёдуz, џтче філарeте, бlг†z земли2 раздэлsлъ є3си2 неимyщымъ и3 лишeніе си1хъ терпёлъ є3си2 мyжественнэ. сегw2 рaди свётлымъ тS вэнцeмъ ўвэнчA подвигопол0жникъ, хrт0съ бGъ нaшъ, є3г0же моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

И$нъ тропaрь, глaсъ }:

Въ терпёніи твоeмъ стzжaлъ є3си2 мздY свою2, првdне, и3 въ зaповэдехъ гDнихъ совершeннэ пожи1лъ, ни1щихъ возлюби1лъ и3 си1хъ ўдов0лилъ є3си2, но моли1сz хrтY бGу, бlжeнне, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Ще в розробці