Праведна Нонна, матір святителя Григорія Богослова
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 5-й день
Свята Нонна, матір святителя Григорія Богослова († 25 січня 389 року), була дочкою християн Фільтатата і Горгонії, тітки святителя Амфілохія, єпископа Іконійського. Батьки виховали її в християнському благочесті.
Свята Нонна була одружена з Григорієм Аріанзьким, багатим власником земель в Аріанзинському і Назіанзинському округах. Шлюб був вигідним за земними розрахунками, але важким для благочестивої душі Нонни. Григорій Аріанзький був язичником, послідовником секти верховників (іпсистаріїв). Він шанував верховного бога і дотримувався деяких іудейських обрядів, але водночас поклонявся вогню. Благочестива Нонна багато молилася, щоб навернути чоловіка до святої істини. Син святої Нонни святитель Григорій Богослов так писав про це: «Не могла вона переносити цього спокійно, щоб однією половиною бути в з’єднанні з Богом, а іншою частиною самої себе залишатися у відчуженні від Бога. Навпаки, вона бажала, щоб до союзу плотського приєднався і союз духовний. А тому день і ніч припадала до Бога, в пості й з багатьма сльозами просила у Нього дарувати спасіння чоловікові».
По молитвам святої Нонни Григорієві було уві сні видіння. «Батькові моєму уявилося, — писав святитель Григорій, — нібито він (чого ніколи раніше не робив, хоча й багато разів просила і благала про те дружина) співає наступний вірш Давида: «Зрадів я, коли сказали мені: “Підемо в дім Господній!”» (Пс. 121:1)». Григорій прийшов на Перший Вселенський Собор у Нікею, де відкрив своє навернення до Бога. Він був висвячений на пресвітера, а потім на єпископа Назіанзинського і цілком присвятив себе Церкві. Одночасно з його рукопокладенням на єпископа його дружина свята Нонна була висвячена на дияконісу. З такою самою ревністю, як вона виховувала дітей, свята Нонна стала займатися благодійністю.
Святитель Григорій Богослов казав про свою матір: «Вона знала одну істинну шляхетність — бути благочестивою і знати, звідки ми походимо й куди підемо; одне надійне і невід’ємне багатство — витрачати своє майно для Бога і для злидарів, особливо ж для збіднілих родичів.
Якщо одні із жінок вирізняються ощадливістю, а інші благочестям, бо важко поєднувати обидві якості, то вона перевершувала всіх і тим, і іншим. В обох якостях досягла вона вершини досконалості й обидві вміла поєднати в одній собі. Одне у неї не завдавало шкоди іншому, і одне іншим взаємно підтримувалося. Чи не пропустила вона якийсь час і місце молитви? Про це у неї щодня була найперша думка. Краще ж сказати, хто, приступаючи до молитви, мав стільки уповання отримати прохане?»
Останні роки принесли святій Нонні багато смутку. У 368 році помер її молодший син Кесарій, юнак, який подавав блискучі надії; наступного року померла дочка. Мужня стариця переносила ці втрати з покірністю волі Божій.
370 року єпископ Григорій, тоді вже глибокий старець, брав участь у висвяченні святого Василія Великого на єпископа Кесарійського. Свята Нонна, яка трохи була молодшою за свого чоловіка, також готова була перейти в інше життя, але молитвами люблячого сина на деякий час утримана була на землі.
Син праведної Нонни, святитель Григорій, писав:«Мати моя завжди була міцна і мужня, все життя не відчувала недуг; але її спіткала хвороба. Із багатьох страждань, щоб не примножувати слова, назву найтяжче — відразу від їжі, яка тривала багато днів і не виліковувалася жодними ліками. Як же живить її Бог? Не манну посилає, як у давнину Ізраїлеві; не камінь розверзає, аби вилити воду спраглим людям; не через воронів живить, як Ілію; не через підношуваного пророка насичує, як колись Даниїла, котрий томився голодом у рові. Але яким же чином? Їй уявилося, нібито я, особливо нею любимий (вона й уві сні не віддавала перевагу будь-кому іншому переді мною), з’являюся до неї раптом уночі з кошиком з найбілішими хлібами. Потім, промовивши над ними молитву й осінивши їх хресним знаменням, за запровадженим у нас звичаєм, подаю їй скуштувати і тим відновлюю та підкріплюю її сили. І це нічне видіння було для неї чимось справді істотним, бо відтоді прийшла вона до тями і стала небезнадійною. А те, що сталося з нею, виявилося ясним і очевидним чином. Коли з настанням дня зайшов я до неї рано вранці, з першого разу побачив її в кращому, ніж раніше, стані. Тоді я став, як зазвичай, питати: як провела ніч і що їй потрібно? Вона нітрохи не зволікаючи і промовисто сказала: “Сам ти, люб’язний сину, нагодував мене і потім питаєш про моє здоров’я. Ти вельми добрий і співчутливий!” Водночас служниці показували мені знаками, щоб я не суперечив, а прийняв слова її байдуже і відкриттям істини не приводив її у відчай».
На початку 374 року спочив столітній старець єпископ. Свята Нонна, яка майже не виходила після того з храму, невдовзі після його кончини померла під час молитві в храмі 5 серпня 374 року.