Перенесення з Єрусалима до Константинополя мощей первомученика архідиякона Стефана
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 2-й день
Перенесення з Єрусалима до Константинополя мощей святого первомученика архідиякона Стефана відбулося близько 428 року. Після того, як іудеї побили святого Стефана камінням, його тіло кинули без поховання на поживу звірам і птахам. Однак наступної ночі знаменитий іудейський законовчитель Гамаліїл, який став схилятися до віри в Іісуса Христа як у Месію і захистив апостолів у синедріоні (Діян. 5:34-40), послав відданих йому людей узяти тіло первомученика. Гамаліїл віддав його похованню на своїй землі, у печері недалеко від Єрусалима.
Коли помер таємний учень Господа Никодим, який приходив до Нього вночі (Ін. 3:1-21,7:50-52,19:38-42), Гамаліїл також поховав його біля гробу архідиякона Стефана. Потім і сам Гамаліїл, який прийняв Святе Хрещення разом зі своїм сином Авивом, був похований біля гробу первомученика Стефана і святого Никодима.
У 415 році мощі святих були дивовижним чином знайдені й урочисто перенесені до Єрусалима архієпископом Іоанном разом з єпископами Єлевферієм Севастійським і Єлевферієм Єрихонським. Відтоді від мощей стали звершуватися зцілення.
Згодом, за царя Феодосія Молодшого (408–450), мощі святого первомученика Стефана було перевезено із Єрусалима до Константинополя. Їх поклали в церкві на честь святого диякона Лаврентія, а після створення храму на честь первомученика Стефана перенесесли туди 2 серпня.
Десниця первомученика зберігається в Серапіоновій палаті Троїце-Сергієвої лаври.
У 1717 році перст лівої руки святого первомученика, що знаходився в молдовському Нямецькому монастирі, було принесено до Києво-Печерської Лаври. Святиню приніс архієпископ Романський Пахомій (+ 1724), який проживав у Китаєвській пустині, котра належала Лаврі. Ковчег з перстом первомученика і архідиякона Стефана встановили в Успенському соборі, у приділі на честь святого.
Після підриву собору в 1941 році срібна рака ХІХ століття з перстом святого Стефана опинилася під завалом. Звідти її дістали під час розбору руїн у 1962–1963 роках. Перст було повернуто монастирю в 1989 році. Згодом, у 2013 році, Лаврі повернули і раку.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь первомученику и архидиакону Стефану, глас 4
Ца́рским венце́м венча́ся/ твой верх от страда́ний,/ я́же претерпе́л еси́ по Христе́ Бо́зе,/ му́чеников первострада́льче Стефа́не,/ ты бо, иуде́йское обличи́вый неи́стовство,/ ви́дел еси́ твоего́ Спа́са одесну́ю Отца́:// Того́ у́бо моли́ о душа́х на́ших.
Ин тропарь первомученику и архидиакону Стефану, глас 4
По́двигом до́брым подвиза́лся еси́,/ первому́чениче Христо́в, и апо́столе, и архидиа́коне Стефа́не,/ и мучи́телей обличи́л еси́ нече́стие./ Ка́мением бо побие́н от рук беззако́нных,/ вене́ц от я́же свы́ше десни́цы прия́л еси́,/ и к Бо́гу взыва́л еси́ вопия́:// Го́споди, не поста́ви им греха́ сего́.
Ин тропарь первомученику и архидиакону Стефану, глас 3
Апо́столом совсе́льник/ и страстоте́рпцем первострада́лец,/ Христо́в служи́тель, прехва́льне Стефа́не,/ пе́рвее бо соверши́в муче́ния тече́ние,/ безчи́сленныя ро́ды челове́к ра́вно Подвигополо́жнику Христу́ приведе́./ Те́мже я́ко апо́стола и страда́льца верхо́внаго/ чту́ще тя, мо́лим:/ моли́ Христа́ Бо́га// дарова́ти нам ве́лию ми́лость.
Кондак первомученику и архидиакону Стефану, глас 3
Влады́ка вчера́ нам пло́тию прихожда́ше,/ и раб днесь от пло́ти исхожда́ше;/ вчера́ Ца́рствуяй пло́тию роди́ся,/ днесь раб ка́мением побива́ется.// Того́ ра́ди и скончава́ется первому́ченик и Боже́ственный Стефа́н.
Ин кондак первомученику и архидиакону Стефану, глас 6
Пе́рвый се́ялся еси́ на земли́ Небе́сным де́лателем,/ всехва́льне Стефа́не,/ пе́рвый на земли́ за Христа́ кровь излия́л еси́, блаже́нне,/ пе́рвый от Него́ побе́ды венце́м увя́злся еси́ на Небесе́х,/ страда́льцев нача́ло,// вене́чниче, му́чеников первострада́льне.
Молитва первомученику и архидиакону Стефану
Пе́рвый во диа́конех, пе́рвый и в му́ченицех показа́лся еси́, святы́й Стефа́не, апо́столе, испо́лнь бо ве́ры и си́лы во уче́нии и в зна́мениих вели́к яви́лся еси́, и никто́же возмо́же противуста́ти прему́дрости и ду́ху, и́миже глаго́лал еси́, лице́ же твое́ на со́нмищи ви́дено бысть, я́ко лице́ а́нгела. Те́мже, испо́лнен Свята́го Ду́ха быв, ви́дел еси́ отве́рстое не́бо и сла́ву Бо́жию и Сы́на челове́ча, Го́спода на́шего Иису́са Христа́, одесну́ю стоя́ща Бо́га Отца́. Та́же и от жестоковы́йных и уби́йц иуде́ев ка́мением пред лице́м Преблагослове́нныя и моля́щияся о тебе́ Де́вы, Ма́тере Его́, побива́емь, прекло́нь коле́на, возопи́л еси́ гла́сом ве́лиим: Го́споди, не поста́ви им греха́ сего́! И та́ко дух твой Го́споду Иису́су ра́достно пре́дал еси́. Сего́ ра́ди моли́твенника и предста́теля тя стяжа́хом, коле́на души́ и се́рдца на́шего прекло́ньше, тя мо́лим: воздежи́ ру́це твои́ ко Го́споду, и сподви́жи всему́ ро́ду челове́ческому Предста́тельницу и Хода́таицу к Сы́ну Своему́, Пресвяту́ю Ма́терь Де́ву, и о нас, при́сно прогневля́ющих грехо́м и ле́ностию, моли́ Блага́го Спа́са на́шего, да пода́ст нам благода́ть во благовре́менную по́мощь к покая́нию и твои́м предста́тельством и заступле́нием Пресвяты́я Ма́тере Своея́ в день он, стра́шный и пра́ведный, да не поста́вит пред на́ми грехи́ на́ша, но по щедро́там Свои́м, тобо́ю умоле́н быв, да рече́т души́ на́шей: спасе́ние ва́ше есмь Аз во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці