Мохнатинська ікона Божої Матері

Перехідне святкування в Неділю десяту після Пасхи.

На початку ХХ століття в Покровській церкві села Мохнатин на Чернігівщині було знайдено пожовклий рукопис під назвою «Дива Пресвятої Богородиці Мохнатинської, які звершуються від образа Її чудотворного». Усього в давньому літопису зазначено 635 чудес від Мохнатинської ікони Богоматері. Вони охоплюють час від 1691 до 1781 року.

Ось найперше свідчення, наведене в рукописі: «1691 р. У день Покрову Пресвятої Богородиці одержала зцілення від Мохнатинського образа Пресвятої Богородиці жителька с. Мохнатина Анна Кондратова Носка. Понад пів року в неї була вивихнута ліва нога і вона зовсім не могла нею діяти. Після старанної молитви перед цим образом Богоматері вона одержала зцілення і стала ходити й хвалити Пресвяту Богородицю».

Більшість записів у рукописі пов’язані також з дивовижними зціленнями богомольців від хвороб.

Точної і достовірної історії Мохнатинської ікони Богоматері в архіві церковному не збереглося. Як свідчить передання, котре здавна бережуть богомольні жителі Мохнатина, чудотворний образ Божої Матері раніше знаходився у храмі села Редьківка. За словами старожилів, це була явлена ікона.

Одного разу мохнатинський селянин повертався підводою додому. Дорогою незнайома жінка попросила підвезти її. Селянин погодився і сказав їй сісти позаду нього, з краю возу. Вони рушили в дорогу. Як зазвичай, селянин підганяв коня батогом. Але одного разу він розмахнувся так сильно, що зачепив батогом попутницю. Озирнувшись, він її не побачив. На місці попутниці стояла ікона Божої Матері, а із скроні Богородиці струмилася кров.

Селянин доставив дивовижно явлений образ до Покровського храму, де ікону і було встановлено.

Пізніше парафіяни із села Редьківка впізнали в цьому образі ікону, яка зникла із їхньої церкви. Вони вимагали повернути чудотворний образ. Їхнє прохання виконали, і ікону Богородиці було повернуто до Редьківки.

Якось після святкового богослужіння в Мохнатині парафіяни зі священником попрямували на водосвятний молебень до криниці, що була на подвір’ї церкви. Коли відкрили кришку криниці, то «на цебрі» всі побачили той самий образ Богородиці, який було повернуто до Редьківки. Після цього дивовижного з’явлення жителі Редьківки більше не наважувалися вимагати повернення ікони, осягнувши в дивовижних переносах волю Самої Цариці Небесної.

Святкування на честь Мохнатинської ікони Божої Матері в минулі часи звершувалося кожної новомісячної неділі. До цього дня збирався народ із близьких і далеких сіл та із міста Чернігова. Після Літургії відбувався хресний хід до криниці поблизу храму, де проводили урочисте водоосвячення.

Але з особливою урочистістю звершувалося богослужіння на честь Мохнатинського образа Богоматері в Неділю десяту після Пасхи. Напередодні служилося урочисте всенічне бдіння, інколи й собором. Вранці перед Літургією було читання акафіста і водоосвячення. Після Літургії звершували хресний хід з образом Богоматері навколо храму. Свято закінчувалося вечірнею, слідом за якою вдруге урочисто читався акафіст Божій Матері.