Мучениця Євлалія Барселонська, діва

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 22-й день

Мучениця Євлалія жила в Іспанії, поблизу міста Варкіона, нині Барселона. Вона була вихована батьками в християнській вірі і благочесті. Уже в чотирнадцятирічному віці дівчина проводила відокремлене життя в батьківському домі, займаючись разом з деякими ровесницями молитвою, читанням Святого Письма та рукоділлям.

Під час гоніння на християн, розпочатого імператорами Діоклітіаном (284–305 рр.) і Максиміаном (284–305 рр.), до міста Варкіон прибув правитель Дакіан для знищення християн. Почувши про це, Євлалія вночі таємно пішла із дому і до ранку була в місті. Насилу пробравшись крізь натовп народу, дівчина сміливо викрила суддю за те, що він примушує людей зрікатися Істинного Бога і приносити жертву бісам.

Дакіан велів нещадно бити святу палицями, але вона твердо переносила катування і сказала судді, що Господь позбавив її відчуття болю. Мученицю повісили на дереві й залізними гачками здерли їй шкіру, а потім стали палити її рани свічками. Під час мук Дакіан запитав святу: «Де ж твій Бог, Якого ти прикликаєш?» Вона відповіла, що Господь поруч із нею, але Дакіан через свою нечистоту не може Його бачити. Під час молитви святої: «Ось Бог — помічник мій; Владика — заступник душі моєї» (Пс. 53:6), — полум’я свічок спрямувалося на мучителів, які впали на землю.

Мучениця Євлалія стала молитися, щоб Господь взяв її до Себе, і з цією молитвою померла. Люди побачили білу голубку, яка вилетіла із її уст до неба.

Тіло святої вночі було поховано християнами. Батьки мучениці, які знайшли її вже постраждалою, плакали, але й раділи, що їхня донька причислена до сонму святих мучеників.

Коли святу Євлалію знімали з дерева, один із християн, на ім’я Фелікс, сказав з радісними сльозами: «Пані Євлаліє, ти раніше за нас вінця мученицького сподобилася!» Свята Євлалія, яка померла три дні тому, повернула до того, хто говорив, обличчя і посміхнулася. Мученик Фелікс невдовзі сам прийняв кончину за Христа (пам’ять його 22 серпня).