Мучениця Віра Самсонова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 1-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця червня на 10-й день — Собор Рязанських святих / у першу неділю листопада — Собор новомучеників і сповідників землі Карельської (перехідне)

Мучениця Віра народилася 17 серпня 1880 року в селі Веряєво Єлатомського повіту Тамбовської губернії в сім’ї доглядача арештного будинку Миколи Самсонова. Закінчивши з відзнакою Касимовську жіночу гімназію, вона працювала вчителькою в школі доти, доки зміст викладання не ввійшов у протиріччя з її релігійними поглядами, після того як владу захопили безбожники. Глибоко віруюча і освічена людина, вона ревно ставилася до всього, що було пов’язано з християнською вірою і Церквою. Наприкінці двадцятих років Віру було обрано старостою П’ятницької церкви, розташованої в закритому на той час безбожниками Казанському монастирі в Касимові.

Влітку 1935 року співробітники НКВС заарештували священників і мирян — шанувальників блаженної Матрони, яка жила в селі Анемнясево Касимовського району, і царевича Якова, який помер у ХVII столітті й був похований на території Казанського монастиря. Була заарештована тоді й сама блаженна. Заарештували і Віру Самсонову. Даючи їй характеристику, співробітники НКВС написали: «Релігійна до фанатизму, засоби для існування добуває уроками Закону Божого… Щодня відвідує церкви і розносить просфорки по вірянах».

Віра Миколаївна була заарештована 28 червня 1935 року і ув’язнена в Бутирській в’язниці в Москві. Під час допиту її, зокрема, запитали про її ставлення до радянської влади, на що мучениця відповіла: «Я не згодна з радянською владою з питання ставлення її до релігії, де я, як віруюча людина, вбачаю відкрите насильство над релігією і вірянами, котре виявляється у формі насильницького — всупереч бажанню вірян — закриття храмів і їхнього руйнування, блюзнірського ставлення до християнських святинь та арештів і вислання невинних духовенства і вірян. Також я не згодна з радянською владою з питання відокремлення школи від Церкви, в результаті чого діти не мають можливості вивчати Закон Божий і не отримують належного релігійно-морального виховання».

16 липня 1935 року слідство у справі церковної старости було закінчено, і, хоча так і не знайшлося жодних доказів її контрреволюційної діяльності, слідчий в обвинувальному висновку написав, що вона, «будучи активною учасницею контрреволюційного угруповання, з контрреволюційною метою активно прославляла могилу колишнього касимовського царевича Якова, брала участь в інсценуванні на його могилі чудесних зцілень і поширювала всілякі неправдиві чутки, тобто [винна] у злочині, передбаченому статтею 58, пунктами 10 і 11 Кримінального кодексу…»

2 серпня 1935 року Особлива Нарада при НКВС засудила Віру Миколаївну до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і її відправили до одного із таборів Біломорсько-Балтійського комбінату, куди вона прибула 30 серпня 1935 року.

Важка робота в умовах каторжного табору підірвала її здоров’я, вона важко захворіла, і 19 лютого 1940 року її поклали до центрального лазарету при першому табірному пункті Вечеракша. Церковна староста і ревна християнка Віра померла за два тижні до закінчення строку ув’язнення, на світанку 14 червня 1940 року, коли сонце в тих краях майже незаходимо стоїть над обрієм.