Мучениця Сіра, діва Персидська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 24-й день

Мучениця Сіра жила в VI столітті в Персії і була дочкою знаменитого жерця-вогнепоклонника із Карх-Селевкії в Єлімаїді (Абізард). Батько Сіри, боячись впливу християнства на свою дочку, віддав її після смерті матері в місто Фарс на виховання до жриці, яка навчила її жрецької науки.

Сіра стала жрицею при капищі вогню, і на неї чекала почесна діяльність. Але одного разу, розговорившись з жебрачками-християнками, Сіра увірувала в Христа Спасителя і стала жити по-християнськи. Вона вивчала молитви й псалми, постила і читала християнські книги.

Одного разу Сіра захворіла. Вона не стала шукати лікування в чаклунстві, а прийшла до християнського храму і просила пресвітера дати їй хоча б трохи праху церковного, сподіваючись отримати від нього зцілення. Пресвітер, знаючи Сіру як ідолослужительку, відкинув її прохання. Сіра не прогнівалася, знаючи про свою негідність, а з вірою доторкнулася до одягу священника, як колись кровоточива жінка доторкнулася до одягу Спасителя (Мф. 9:20-22). Вона негайно отримала зцілення і повернулася додому здоровою.

Рідні Сіри стали здогадуватися, що вона хоче прийняти християнство, і просили мачуху Сіри переконати її залишити свій намір. Мачуха, обманюючи, ніби вона сама є таємною християнкою, з ласкою вмовляла Сіру тримати свою віру потай, а зовні продовжувати служити вогню, щоб не відпасти зовсім від Христа, зазнавши мук. Сіра стала вагатися приймати Хрещення, але, отримавши одкровення уві сні про безрадісну долю своїх рідних, яка настане після смерті, і про світлі обителі, призначені для християн, зважилася й пішла до єпископа, просячи охрестити її.

Єпископ відклав виконання її бажання, побоюючись подати жерцям привід для переслідування християн. Окрім того, він думав, що Сіра, злякавшись батьківського гніву, відступить від Христа. Єпископ радив їй спочатку відкрито сповідати свою віру в Спасителя перед рідними.

Одного разу під час принесення ранкової жертви свята Сіра розкидала священний вогонь, який перси вважали божеством, і, перекинувши жертовник, голосно вигукнула: «Я християнка, відрікаюся від помилкових богів і вірую в Істинного Бога!» Батько бив свою доньку, доки не знесилився, і кинув у в’язницю. Потім зі сльозами і ласками став просити її залишитися в колишній вірі, але Сіра була непохитна.

Тоді батько доніс на неї головному жерцеві, а потім правителю і царю Хозрою Старшому. Святу діву довго мучили в темниці, але Господь укріпляв її і вона твердо стояла за віру Христову. Одного разу, підкупивши сторожів темниці, свята Сіра пішла до єпископа і прийняла Хрещення.

Господь сподобив святу Сіру дару чудотворіння. Коли перси віддали мученицю під нагляд іудеїв, вони почали знущатися над святою, кажучи: «Де ж розказана про тебе байка, що самі пута спадають з тебе, з твоєї шиї, рук і ніг? Подивімося нині, як спадуть пута!» Під час цього свята Сіра в глибині серця помолилася Спасителю — і негайно з неї спали пута. Так було не один раз.

Виснажена муками, свята Сира смертельно захворіла. Вона стала просити Господа, щоб Він не дав їй померти від хвороби, а сподобив мученицького вінця. Бог почув її і дарував зцілення. Побачивши мученицю здоровою, темничний сторож і начальник в’язниці хотіли збезчестити святу діву, але Господь одного вразив хворобою, а іншого смертю. Мученицю було засуджено на придушення.

Страту проводили з витонченою жорстокістю: час від часу відпускали мотузку, запитуючи святу, чи не бажає вона змінити свій намір і залишитися в живих. Але мучениця, ледве жива, відповідала відмовою і просила швидше виконувати страту.

Тіло святої було кинуто на поживу псам, але вони не торкнулися його. Християни віддали тіло святої мучениці Сіри похованню († 558 р.).