...

Мучениці Наталія Васильєва, Наталія Силуянова, Євдокія Гусєва, Анна Боровська, Матрона Наволокина, Варвара Дерев’ягіна, Анна Попова, Євдокія Назіна, Євфросинія Денисова, Агрипина Кисєльова і Наталія Сундукова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 29-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мучениця Наталія Іванівна Сундукова народилася 1887 року в сім’ї священника. У 1930-х роках її було вислано до міста Сталінабад у Таджикистані. Там 1940 року її знову заарештували і засудили на п’ять років позбавлення волі. В обвинуваченні ішлося, що вона «була організатором і керівником контрреволюційного осередку церковно-монархічної організації “Істинна Православна Церква” в місті Сталінабаді, вела антирадянську контрреволюційну агітацію… проти заходів радянської влади: виборів до рад, радянських свят, вождів партії та уряду». Мученицю Наталію відправили до Карагандинського виправно-трудового табору. У табірній характеристиці на Наталію Сундукову сказано: «жодного дня не працювала, категорично заявляючи, що на антихристів працювати не буде».

У Карагандинському таборі разом з Наталією Іванівною було заарештовано ще десять жінок: Наталію Васильєву, Наталію Силуянову, Євдокію Гусєву, Анну Боровську, Матрону Наволокину, Варвару Дерев’ягіну, Анну Попову, Євдокію Назіну, Євфросинію Денисову і Агрипину Кисельову. Мученицю Наталію Силуянову засудили на табірний строк за те, що вона «брала участь у контрреволюційній групі, яка ставила собі за мету зрив заходів радвлади на селі, агітувала проти виборів до Верховної Ради, співала контрреволюційний царський монархічний гімн». До Карагандинського табору вона потрапила в березні 1941 року. Як зазначено в характеристиці, «у таборі жодного дня не працювала через релігійні переконання».

На мучениць завели групову справу. У ній було зазначено, що заарештовані «з моменту прибуття до Карлагу НКВС з контрреволюційними цілями без жодних на те підстав систематично відмовлялися від роботи в таборі, проявляючи контрреволюційний саботаж… Поряд з цим обвинувачені серед в’язнів проводили антирадянську пропаганду, використовуючи при цьому релігійні забобони… У висунутому обвинуваченні… винними себе не визнали…».

На допиті всі святі мучениці однодушно назвали себе віруючими християнками. Вони підтвердили невихід на роботу з тієї причини, що вважають радянську владу антихристовою і працювати на неї не бажають.

11 січня 1942 року мучениці були розстріляні в таборі. Місце їхнього поховання невідоме.