...

Мучениця Кіра Оболенська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 4-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мучениця Кіра народилася 1889 року в сім’ї князя Івана Дмитровича Оболенського. У десятирічному віці вона була віддана до Смольного інституту шляхетних дівчат у Санкт-Петербурзі, який закінчила 1904 року зі срібною медаллю. Після закінчення інституту Кіра Іванівна стала давати приватні уроки як домашня вчителька. Згодом учительство стало головним заняттям її життя. До цієї роботи її спонукали глибоке релігійне почуття і щире бажання служити ближньому. Вона ніколи і ніде не підкреслювала свого князівського походження і не вимагала до себе особливого ставлення, залишаючись скрізь людиною простою та доброю.

1910 року Кіра Іванівна стала вчителькою у безкоштовній школі для бідних. Вона також викладала в низці інших шкіл міста. Під час Першої світової війни на фронтах загинули два її брати, Вадим і Борис. Втрата улюблених братів не лише відгукнулася глибоким стражданням у душі Кіри, а й змусила по-новому обміркувати своє життя.

Революція внесла у життя Оболенських нові особисті біди. 1918 року рідний брат Кіри Іванівни Юрій вступив до Добровольчої армії і 1920 року загинув у бою. Того ж року іншого брата Павла було заарештовано. Просто з-під розстрілу, пораненому, йому дивом вдалося втекти із ЧК і виїхати за кордон. Він врятував своє життя, але був навіки розлучений з сім’єю. 1920 року помер батько. Турботи про стару матір і хвору сестру лягли на плечі Кіри Іванівни, яка працювала шкільним бібліотекарем.

1930 року Кіру Іванівну заарештували. В обвинуваченні було написано: «потенційно є ідеологічною базою для недокорчування поки що нашої зовнішньої і внутрішньої контрреволюції». У слідчій справі її названо «колишньою княжною». Їй приписали такі наміри: «проникати на роботу до наших культурних та навчальних закладів і там зрощувати у світорозумінні підростаючого покоління шкідливу ідеалістичну філософію». Інших звинувачень висунуто не було. На допиті Кіра Іванівна заявила: «Я не належу до розряду людей, які розділяють платформу радянської влади. Мої розбіжності з конституцією починаються з питання про відокремлення Церкви від держави. Від однодумності з напрямком радянської державності відмовляюся. Жодних контрреволюційних угруповань, організацій чи окремих осіб, активно вороже налаштованих до радянської влади, я не знаю, але водночас заявляю, що називати які б то не було прізвища вважаю негідним себе, бо знаю, що це в умовах радянської дійсності спричинило б на них неприємності». Трійка при ОДПУ у Ленінградському військовому окрузі засудила княжну Кіру Оболенську на п’ять років таборів.

Після винесення вироку Кіра Іванівна була вислана етапом з Ленінградської в’язниці до Біломорсько-Балтійського табору в місті Кемь Архангельської області. Потім її перевели до Свірського табору у місті Лодейне Поле Ленінградської області. У таборі Кіра Іванівна працювала педагогом і медсестрою. За старанну працю її було звільнено достроково. В’їзд у місто їй було заборонено, і вона оселилася за сто один кілометр від Ленінграда.

У 1936 році Кіра Іванівна переїхала до міста Боровичі. Там вона стала викладати іноземні мови у неповній середній школі. Боровичі на той час були місцем заслання духовенства і мирян із Ленінграда та околиць. Кіра Іванівна спілкувалася зі всіма віруючими людьми, гонимими радянською владою. Тут зустрілися дві петроградські мучениці, сестри Олександро-Невського братства, парафіянки Феодорівського собору: княжна Кіра Оболенська і Єкатерина Арська. Вони були справді духовно близькі одна одній, і обставини їхнього мученицького подвигу дуже схожі.

1937 року в Боровичах відбулися масові арешти засланця духовенства і мирян. Були заарештовані і Кіра та Єкатерина. Змучені голодним життям 20-х років, ув’язненням у таборі, життям на засланні, новим арештом і допитами, ці дві жінки своїм праведним життям заслужили від Господа сили перетерпіти до кінця. Вони не дали під тортурами жодних свідчень, не назвали жодної людини і навіть не визнали жодного звинувачення проти себе.

Особлива трійка при НКВС у Ленінградській області засудила Кіру Оболенську і Єкатерину Арську на розстріл. Мучениці були розстріляні 17 грудня 1937 року.