Мучениця Гликерія діва і з нею мученик Лаодикій, страж темничний

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 13-й день

Свята Гликерія мученицьки постраждала за Христову віру в II столітті під час гоніння на християн імператора Антоніна (138–161). Вона походила зі знатного роду, батько її, Макарій, був градоначальником Рима, згодом він переселився до фракійського міста Троянополя.

Свята Гликерія рано втратила батька і матір. Зблизившись з християнами, вона навернулася до істинної віри і щодня відвідувала храм Божий. Правитель Троянополя Савин, отримавши імператорський наказ про примушення християн до принесення жертв ідолам, призначив для жителів міста день загального поклоніння ідолу Зевсу. Свята Гликерія твердо вирішила постраждати за Христа і розповіла про свій намір християнам, просила їх молитися про те, щоб Господь послав їй твердість для перенесення страждань.

У день свята Зевса свята Гликерія, накресливши на своєму чолі знамення Хреста, з’явилася до капища; свята стала на піднесення в променях сонця і зняла покривало з голови, показавши всім святий хрест, накреслений на її чолі. Вона гаряче молилася Богу, щоб Він напоумив язичників і розтрощив кам’яного ідола Зевса. Раптово почувся грім, статуя Зевса впала на підлогу й розбилася на дрібні частини. У люті правитель Савин і жерці наказали народу побити святу Гликерію камінням, але кинуті камені не торкнулися святої. Її ув’язнили в темниці, куди до неї прийшов християнський священник Філократ і укріпив мученицю на подвиг, який на неї чекав.

Вранці, коли почалися катування, раптово серед мучителів з’явився Ангел, і всі вони впали на землю, охоплені жахом. Коли видіння зникло, то за наказом Савина, який ледве набув дару мови, святу знову відвели до в’язниці, двері якої міцно замкнули і запечатали особистим перснем правителя, щоб ніхто не зміг до неї проникнути. Протягом всього часу ув’язнення Ангели Божі приносили святій Гликерії їжу і пиття. Через багато днів Савин прийшов у в’язницю і сам зняв печатку. Увійшовши до святої, він був вражений, побачивши її живою і здоровою.

Вирушивши до міста Іраклії, Савин наказав вести туди ж і святу Гликерію. Із цього міста вийшли їй назустріч іраклійські християни з єпископом Дометієм на чолі, який перед усіма виголосив молитву Господу про зміцнення святої в мученицькому подвигу. В Іраклії святу Гликерію кинули в розпечену піч за відмову принести жертву ідолам, але вогонь у ній одразу згас. Тоді правитель у шаленій люті наказав здерти з голови святої Гликерії шкіру. Потім оголену мученицю кинули в темницю на гостре каміння; вона ж безперервно молилася, і опівночі в темницю з’явився Ангел і зцілив її рани.

Темничний вартовий Лаодикій, котрий прийшов вранці за святою, спочатку її не впізнав, думаючи, що мучениця сховалася, і хотів себе вбити, боячись покарання, але свята Гликерія зупинила його. Вражений дивом, Лаодикій увірував у Істинного Бога і просив молитов святої, щоб і йому постраждати та померти за Христа разом з нею. “Слідуй за Христом, і ти спасешся”, — відповіла йому славна мучениця. Лаодикій поклав на себе узи, якими була зв’язана свята, і на суді оголосив правителеві та всім присутнім про чудесне зцілення святої Гликерії Ангелом і сповідав себе християнином. Нового обранця Божого одразу ж усікли мечем. Християни, таємно взявши його останки, з честю поховали їх, а святу Гликерію віддали на поталу звірам. З великою радістю вийшла вона на страту, але випущена на святу левиця смиренно підповзла до неї і, пестячись, лизала їй ноги. Нарешті, свята з молитвою звернулася до Господа, просячи, щоб Він узяв її до Себе. У відповідь вона почула голос з неба, який закликав її до небесного блаженства. У цей час на святу була випущена інша левиця, яка кинулася на мученицю і вбила її, але не розтерзала. Єпископ Дометій та іраклійські християни з честю поховали святу мученицю Гликерію. Вона постраждала за Христа близько 177 року. Святі мощі її прославилися витіканням цілющого миру.

Тропарі, кондаки, молитви та величання