...

Мучениця Антоніна Брянських

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 27-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мучениця Антоніна народилася 10 червня 1891 року в Іркутську у великій дружній сім’ї купця Другої гільдії і потомственного почесного громадянина міста Арсенія Петровича Брянських. Старшими братами Антоніни були майбутній єпископ Парфеній і майбутній протоієрей Інокентій. Вони опікувалися сестрою, допомагали їй у навчанні.

Сім’я Брянських була відома не лише своїм достатком та заповзятливістю, а насамперед щедрістю, благочестям і любов’ю до Церкви. Арсеній Петрович намагався дати дітям добру освіту, запрошував додому вчителів. У 1901–1908 роках Антоніна навчалася у восьмикласній Київській жіночій гімназії Дучинської. 1913 року за порадою старшого брата вона вступила на історико-філософський факультет Московських вищих жіночих курсів. Закінчити їх через події 1917 року вона не встигла.

1924 року Антоніна Арсеніївна разом з матір’ю Анною Василівною відвідала в московському Даниловому монастирі гонимого брата, на той час єпископа Ананьївського, вікарія Одеської єпархії Парфенія. Як і багато архієреїв, позбавлених своїх кафедр, він знаходився там без права виїзду.

Антоніна Арсеніївна разом з близькими пережила чимало принижень через своє непролетарське походження. Жодна радянська установа не погоджувалася брати на роботу Антоніну, дочку купця і сестру єпископа.

Поки Антоніна Брянських дбала про московську прописку, чекісти заарештували єпископа Парфенія і вислали його до Казахстану. 1931 року до нього разом з матір’ю приїхала Антоніна, яка вирішила присвятити себе допомозі брату-сповіднику. Антоніна переписувала, систематизувала наукові праці владики Парфенія. Більше того, саме вона доставляла йому й матері засоби для існування, хоча це було пов’язано з чималими труднощами.

Після закінчення строку заслання до Казахстану єпископа Парфенія було знову заарештовано і відправлено на заслання. Цього разу його відправили на п’ять років до Північного краю. Разом з матір’ю і сестрою владика став жити в Архангельську. Його сестра і сподвижниця Антоніна, як і раніше, доставляла матері та брату кошти для існування. Свята працювала то рахівником у міській друкарні, то вчителькою німецької мови в школі підвищеного типу для дорослих, то на випадкових підробітках. Так вона звершувала свій щоденний, непомітний для людей подвиг, який закінчився мученицькою смертю.

3 липня 1937 року єпископа Парфенія було заарештовано за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності». Завдяки завбачливості сестри під час обшуку в квартирі владики Парфенія чекісти не знайшли не лише якоїсь антирадянської, а й навіть релігійної літератури.

Але і розумна пильність не допомогла: 16 листопада 1937 року заарештували й Антоніну Арсеніївну. Обвинувачення їй не було висунуто. Показання проти неї дав лише один лжесвідок, який був негласним співробітником НКВС. Допитували Антоніну лише один раз. На цьому єдиному допиті вона трималася дуже мужньо і навідріз заперечувала те, що її брат і сама займалися «контрреволюційною діяльністю».

Однак її доля, як і доля єпископа Парфенія, була вирішена заздалегідь. 29 грудня 1937 року трійка УНКВС в Архангельській області визнала Антоніну Брянських «активною церковницею і активною учасницею контрреволюційної групи церковників єпископа Парфенія Брянських, яка серед населення навколо проводила контрреволюційну агітацію». Святу Антоніну було засуджено на розстріл.

9 січня 1938 року смертний вирок було виконано.

У 2007 році мучениця Антоніна Брянських була прославлена в лику святих.