Мученики Євдоксій, Зінон і Макарій Мелітинські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 6-й день

Мученики Євдоксій, Зінон, Макарій та їхня військова дружина прийняли мученицьку смерть за Христа в часи імператора Максиміана Галерія, наступника імператора Діоклітіана.

Святий Євдоксій обіймав високу посаду воєначальника в імператорських військах. Він був християнином, так само як і його друг святий Зінон та його домоправитель Макарій. Після видання імператором Діоклітіаном едикту про віддання смерті християн, які відмовилися принести жертву ідолам, багато хто, зокрема знатні люди й сановники, втекли в різні країни зі своїми сім’ями, щоб уникнути мук і смерті. Тоді і святий Євдоксій зі своєю жінкою святою Василісою та всією своєю сім’єю залишив високу посаду, покинув майно й сховався в межах Мелітини Вірменської.

Правитель Мелітини послав воїнів розшукувати Євдоксія. Зустрівши святого, одягненого в бідний одяг, і не впізнавши його, воїни стали розпитувати про місце перебування воєначальника Євдоксія. Не відкриваючи себе, святий запросив воїнів до свого дому, нагодував їх і надав їм нічліг.

Зустріч свою з воїнами святий Євдоксій розцінив як заклик від Господа на мученицький подвиг. Вранці він відкрив своїм гостям, що він і є той, кого вони шукають. Вдячні за гостинність воїни пропонували приховати від начальства, що їм вдалося знайти святого Євдоксія. Однак він сам не погодився на це. Зробивши всі розпорядження стосовно домівки, він пояснив своїй дружині, що його не слід оплакувати. Навпаки, день його мученицької смерті треба відзначати як свято.

Одягнувши на себе військовий одяг, він пішов з воїнами до правителя. Свята Василиса і друзі мученика святі Зінон та Макарій прямували за ним. Правитель намагався вмовити святого Євдоксія принести жертву ідолам і цим зберегти собі життя, високе становище та майно. Святий Євдоксій твердо відмовився від усього, викривши безумство тих, хто поклоняється бездушним ідолам. Військовий пояс, знак його начальницької влади, він зняв з себе сам і кинув в обличчя правителю. Воїни, які були присутні і таємно сповідували християнство, зробили те саме, а їх було понад тисячу осіб.

Збентежений правитель запитав імператора, як йому вчинити, і отримав наказ: начальників катувати, а інших відпустити. Після тривалих тортур святого мученика Євдоксія повели на страту. Ідучи за чоловіком, свята Василиса плакала, плакав і друг мученика святий Зінон. Тоді святий Євдоксій знову переконував дружину не плакати, а радіти, що він удостоївся мученицького вінця, і просив її поховати його тіло в місці, що називається Амимна. Зінону ж святий Євдоксій передрік, що вони в один час постануть у Царстві Небесному. Натхненний цими словами, Зінон голосно сповідав себе християнином, за що негайно був засуджений на смерть.

Свята Василиса безперешкодно забрала тіло свого чоловіка і поховала там, де він їй заповів. За це її схопили і привели до правителя. Прагнучи розділити долю свого чоловіка, вона без жодного страху викривала і правителя, і його несправжніх богів. Однак правитель зрозумів її намір, не став мучити і прогнав від себе. Ідучи, свята сказала йому, що Бог бачить її бажання постраждати за свою віру і прийме це бажання як виконаний подвиг.

Через сім днів святий Євдоксій з’явився своїй дружині у видіннях і велів передати своєму другу й домоправителю Макарію, що він зі святим Зіноном чекає приходу його до них. Макарій негайно пішов до правителя, сповідав себе християнином, був засуджений на страту і обезголовлений. Багато християн також прийняли в цей час мученицьку смерть († 311–312 рр.).