...

Мученики Севастіан і дружина його: Никострат (скарбник), жінка його Зоя, Касторій, Транквіллін пресвітер і сини його Маркелін і Марк, диякони, Клавдій, начальник над в’язницями, син його Симфоріан, брат Вікторин, Тивуртій та Кастул

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 18-й день

Святий мученик Севастіан народився в галльському місті Нарбоні, освіту здобув у Медіолані. За часів імператорів-співправителів Діоклетіана і Максиміана (284–305) він обіймав посаду начальника палацової варти. Святий Севастіан користувався авторитетом і любов’ю у воїнів та придворних. Він був людиною хороброю, сповненою премудрості, правдивою у словах, справедливою у суді, завбачливою у порадах, вірною на службі й у всіх дорученнях.

Будучи сам таємним християнином, святий багато допомагав одновірцям. Зокрема, він надихнув на мученицький подвиг братів Маркеліна й Марка, які перебували в темниці за сповідання віри. Під впливом слізних умовлянь своїх батьків-язичників, Транквілліна і Маркії, і дружин та дітей вони похитнулися у своєму намірі постраждати за Христа. Тоді святий Севастіан прийшов до царського скарбника Никострата, у домі якого були ув’язнені Маркелін та Марк, і виголосив натхненну проповідь.

Промова святого Севастіана вразила всіх присутніх. Вони побачили, що його обличчя святого сяє, наче в ангела. Сім ангелів, які з’явилися, зодягли його у світлий одяг, а Прекрасний Юнак благословив проповідника і сказав: “Ти завжди будеш зі Мною”.

Жінка Никострата Зоя, яка за шість років до того втратила дар мови, припала до ніг святого і знаками просила зцілити її. Мученик осінив її хресним знаменням — і вона одразу заговорила. Свята Зоя прославила Господа Іісуса Христа і сказала, що бачила ангела з розгорнутою книгою, із якої святий Севастіан читав свою проповідь. Тоді всі присутні увірували в Спасителя світу. Никострат зняв кайдани з Маркелліна й Марка і запропонував їм сховатися, але брати відмовилися.

Святий Марк сказав: “Нехай мучать наші тіла будь-якими муками; вони можуть вбити тіло, але душу, яка воює за віру, перемогти не в силах”. Никострат і Зоя попросили Хрещення. Святий Севастіан порадив Никостратові влаштувати так, щоб Хрещення відбулося над якомога більшою кількістю людей. Тоді царський скарбник попросив начальника в’язниць Рима Клавдія прислати до нього в дім усіх в’язнів. Розмовляючи з ними, Севастіан переконався, що всі вони гідні Хрещення. Він покликав пресвітера Полікарпа. Той приготував їх до таїнства огласительним словом і наказав їм постити, призначивши звершення таїнства на вечір.

У цей час Клавдій сповістив Никострата, що його викликає римський єпарх Агрестій Хроматій для пояснення, з якої причини в його будинку зібрані в’язні. Никострат розповів Клавдієві про зцілення своєї жінки, і той привів до святого Севастіана своїх хворих синів, Симфоріана й Фелікса. Увечері священник Полікарп охрестив Транквілліна, його рідних та друзів, Никострата і його сім’ю, Клавдія і його синів, а також шістнадцятьох засуджених в’язнів. Загалом новоохрещених було шістдесят чотири людини.

Поставши перед єпархом Хроматієм, Никострат розповів йому, як святий Севастіан навернув їх до християнської віри і багатьох зцілив від хвороб. Слова Никострата переконали єпарха. Він покликав до себе святого Севастіана й пресвітера Полікарпа, просвітився від них і увірував у Христа. Разом з Хроматієм прийняли Святе Хрещення його син Тивуртій і всі домочадці. Кількість новопросвітлених зросла до тисячі чотирьохсот осіб.

За порадою християн Хроматій залишив посаду єпарха. У цей час єпископом Рима був святий Гаїй (пам’ять 11 серпня). Святитель благословив Хроматія, щоб він поїхав до своїх маєтків на півдні Італії разом з пресвітером Полікарпом. Християни, які були не в силах іти на мучеництво, поїхали з ними. Священник Полікарп був посланий для утвердження новонавернених у вірі і звершення таїнств.

Син Хроматія Тивуртій бажав прийняти мучеництво і залишився в Римі при святому Севастіані. Залишилися також висвячений святителем Гаїєм у сан пресвітера Транквіллін; рукопокладені на дияконів Маркеллін і Марк; Никострат, його жінка Зоя і брат Касторій; Клавдій, його син Симфоріан і брат Вікторин. Вони збиралися в палаці імператора у таємного християнина, сановника Кастула. Але незабаром для них настав час постраждати за віру.

Першою язичники схопили святу Зою, яка молилася біля гробниці апостола Петра. На суді вона мужньо сповідала віру в Христа і спочила, повішена за волосся над гнилим сміттям. Її тіло кинули в річку Тибр. З’явившись у видінні святому Севастіанові, вона повідомила про свою смерть.

Після неї постраждав пресвітер Транквіллін. Його язичники побили камінням біля гробниці святого апостола Петра. Тіло мученика також кинули в Тибр.

Святих Никострата, Касторія, Клавдія, Вікторина і Симфоріана схопили на березі річки, коли вони відшукували тіла мучеників. Їх привели до єпарха, і святі відмовилися виконати його веління принести жертву ідолам. Тоді святим мученикам прив’язали каміння на шиї і втопили в морі.

Святого Тивуртія зрадив лжехристиянин Торкват. Не домігшись зречення Христа, суддя наказав поставити юного Тивуртія на розпечене вугілля. Проте Господь зберіг його: Тивуртій ходив по палаючому вугіллю, не відчуваючи жару. Мучителі обезголовили святого Тивуртія. Він був похований невідомим християнином.

Торкват видав також святих дияконів Маркелліна й Марка та сановника Кастула. Після катувань Кастула кинули до рову і живцем засипали землею. Маркелліну і Марку прибили ноги до пня. Вони простояли всю ніч у молитві, а вранці їх пронизали списами.

Останнім був узятий на муки святий Севастіан. Його допитував особисто імператор Діоклетіан. Переконавшись у непохитності святого мученика, він наказав відвести його за місто, прив’язати до дерева і пронизати стрілами.

Дружина святого Кастула Ірина прийшла вночі, щоб поховати святого Севастіана, але знайшла його живим. Вона принесла його до свого будинку. Святий Севастіан невдовзі вилікувався від ран. Християни вмовляли його піти із Рима, але він відмовився.

Підійшовши до язичницького храму, святий побачив імператорів, які прямували туди, і прилюдно викрив їх у нечесті. Діоклетіан наказав відвести святого мученика на іподром і стратити. Святого Севастіана вбили, а тіло його кинули в сміттєвий рів.

Святий мученик у сонному видінні з’явився християнці Лукіні і звелів їй взяти тіло й поховати в катакомбах. Благочестива християнка з честю поховала тіло святого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученикам Севастиану Медиоланскому и дружине его, глас 4

Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак мученикам Севастиану Медиоланскому и дружине его, глас 2

Свети́льницы све́тлии я́вльшеся,/ Боже́ственнии му́ченицы,/ тварь всю све́тлостию чуде́с озаря́ете,/ неду́ги разреша́юще,/ и глубо́кую тьму всегда́ отгоня́юще,// Христу́ Бо́гу моля́щеся непреста́нно о всех нас.

Тропaрь, глaсъ д7:

Мч7ницы твои2, гDи, во страдaніихъ свои1хъ вэнцы2 пріsша нетлBнныz t тебє2 бGа нaшегw: и3мyще бо крёпость твою2, мучи1телей низложи1ша, сокруши1ша и3 дeмwнwвъ немwщнhz дeрзwсти: тёхъ мл7твами сп7си2 дyшы нaшz.

Ще в розробці