Мученики Прокл та Iларiй

День пам'яті (н. ст.)

Мiсяця липня у 12-й день

Святі мученики Прокл та Іларій, уродженці села Каліпт поблизу Анкіри, постраждали в часи гонінь за імператора Траяна (98–117).

Першим був узятий під варту святий Прокл. Поставши перед правителем Максимом, він безстрашно сповідав свою віру у Христа. Правитель вирішив силою змусити святого підкоритися імператорові й принести жертву язичницьким богам. Під час катування мученик передрік Максимові, що скоро той сам змушений буде сповідати Христа Істинним Богом.

Мученика примусили бігти за колісницею правителя, який прямував до села Каліпт. Знемагаючи дорогою, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою вона зупинилася, і ніякі зусилля не могли зрушити її з міста, а Максим, який у ній сидів, немовби скам’янів і залишався непорушним доти, доки на вимогу мученика не написав власноруч хартію зі сповіданням Христа. Тільки після цього колісниця з правителем змогла продовжити шлях.

Посоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклу. Після багатьох мук він звелів вивести його за місто і, прив’язавши до стовпа, розстріляти із луків. Воїни, які вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися й тим зберегти своє життя, але святий сказав, аби вони виконали те, що їм наказано.

Дорогою до місця вбивства їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обійняв дядька-мученика і також сповідав себе християнином. Воїни затримали його, і він був кинутий до в’язниці.

Мученик Прокл під градом стріл молився за своїх мучителів і з молитвою віддав свою душу Богові.

Святий Іларій же, поставши перед суддею, з такою самою безстрашністю, як його святий дядько, сповідав себе християнином і після тортур був засуджений на смерть. Мученику зв’язали руки і за ноги тягнули містом, зраненого і скривавленого. Потім, через три дні після смерті святого Прокла, він був обезголовлений.

Християни поховали святих мучеників разом в одній могилі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання