Мученики Павло та Іуліанія Птолемаїдські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 17-й день

Святі мученики Павло і його сестра Іуліанія були страчені в часи правління імператора Авреліана (270–275 рр.) у фінікійському місті Птолемаїді. Одного разу імператор приїхав до Птолемаїди. Павло, який був серед тих, хто зустрічав, осінив себе хресним знаменням, і це було помічено. Його одразу ж схопили і кинули в темницю.

Коли наступного дня його привели на суд, він відкрито і сміливо сповідав свою віру в Христа, за що був підданий жорстоким мукам. Іуліанія, бачачи страждання брата, стала привселюдно звинувачувати імператора в несправедливості і жорстокості, за що також зазнала катування.

Мучеників били, тіла їхні рвали залізними гаками, палили на розпечених ґратах, але не могли зломити дивовижного терпіння сповідників Господніх. Троє воїнів, які катували святих, вражені величчю духу мучеників, увірували в Христа. Ці нові обранці Божі на ім’я Квадрат, Акакій і Стратоник, були негайно страчені.

Мучитель спробував спокусити святу Іуліанію обіцянкою одружитися з нею, якщо вона відмовиться від Христа, але свята відкинула пропозицію спокусника і залишилася непохитною. За велінням імператора мученицю віддали до блудилища для осквернення, але Господь зберіг її і там: усі, хто намагався доторкнутися до святої, втрачали зір.

Тоді розгніваний імператор наказав знову палити тіла мучеників. Народ, що юрмився навколо, дивлячись на страждання невинних, став голосно нарікати, і Авреліан наказав негайно обезголовити мучеників. З радісними обличчями брат і сестра йшли на страту й співали: «Ти врятував нас від ворогів наших і осоромив ненависників наших» (Пс. 43:8).