Мученики Лаврентій архідиякон, Сікст папа, Фелікісим та Агапіт диякони і Роман, Римські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 10-й день

Мученики архідиякон Лаврентій, папа Римський Сікст, диякони Фелікісим та Агапіт і воїн Роман Римські постраждали 258 року під час правління імператора Валеріана (253–259).

Святий папа Сікст, родом із Афін, здобув гарну освіту, проповідував в Іспанії та був поставлений єпископом до Рима після мученицької кончини святого папи Стефана (253–257, пам’ять 2 серпня). Це був час, коли папа, який обіймав Римський престол, обирався на вірну смерть. Незабаром святий Сікст був також схоплений та посаджений в темницю разом з двома своїми дияконами Фелікісимом в Агапітом.

Коли святий архідиякон Лаврентій зустрів папу Сікста, якого вели в темницю, він зі сльозами вигукнув: «Куди ти, отче, йдеш? Навіщо залишаєш свого архідиякона, з яким завжди приносив Безкровну Жертву? Візьми свого сина з собою, щоб і я був спільником тобі в пролитті крові за Христа!» Святий Сикст відповів йому: «Не залишаю тебе, сину мій. Я старець і йду на легку смерть, а тебе чекають тяжчі страждання. Знай, що через три дні після нашої смерті і ти підеш за мною. А тепер піди, продай церковні скарби й роздай гнаним і нужденним християнам». Святий Лаврентій старанно виконав заповіт святителя.

Почувши, що святого папу Сікста повели з дияконами на суд, святий Лаврентій пішов туди ж, щоб бачити їхній подвиг, і сказав святителеві: «Отче, я вже виконав твоє доручення, роздав вручений тобою скарб, не залиш мене!» Почувши про якийсь скарб, воїни взяли його під варту, а мучеників усікли мечем († 6 серпня 258 року).

Імператор ув’язнив святого Лаврентія і доручив наглядати за ним начальнику в’язниці Іполиту. У в’язниці мученик Лаврентій молитвою зціляв хворих, які збиралися до нього, і багатьох охрестив. Вражений цим, Іполит сам увірував і прийняв Хрещення від святого Лаврентія зі всім своїм домом.

Невдовзі архідиякона Лаврентія знову привели до імператора з наказом показати заховані скарби. Святий відповів: «Дай мені строк три дні, і я покажу тобі ці скарби». За цей час він зібрав безліч жебраків та хворих, які харчувалися лише завдяки милостині Церкви, і, привівши їх, оголосив: «Ось ті сосуди, в яких вкладені скарби. І всі, хто вкладає свої скарби в ці посудини, вдосталь отримують їх у Царстві Небесному».

Після цього святого Лаврентія піддали жорстоким мукам, примушуючи поклонитися ідолам. Мученика били скорпіонами (тонкими залізними ланцюгами з гострими голками), обпалювали рани вогнем, шмагали олов’яними прутами. Під час його страждань воїн Роман раптово вигукнув: «Святий Лаврентію, я бачу світлого юнака, який стоїть біля тебе і обтирає твої рани! Заклинаю тебе Господом Христом, не покидай мене!» Після цього святого Лаврентія зняли з диби і віддали у в’язницю до Іполита. Роман приніс туди водонос з водою і благав мученика охрестити його. Відразу ж після Хрещення воїни відтяли йому голову († 9 серпня).

Коли мученика Лаврентія повели на останнє випробування, святий Іполит хотів оголосити себе християнином і померти разом із ним, але сповідник сказав: «Утримай нині своє сповідання в серці. Через трохи часу я покличу тебе, і ти почуєш та прийдеш до мене. А за мною не плач, краще радуйся, я йду отримати славний мученицький вінець». Його поклали на залізну решітку, під якою розмістили гаряче вугілля, а слуги рогатинами притискали до неї тіло мученика. Святий Лаврентій, глянувши на правителів, сказав: «Ось, ви спекли один бік мого тіла, поверніть на інший і їжте моє тіло!» Помираючи, він мовив: «Дякую Тобі, Господи Іісусе Христе, що Ти сподобив мене увійти у ворота Твої», — і з цими словами віддав дух.

Святий Іполит уночі взяв тіло мученика, оповив пеленами з пахощами і дав знати пресвітеру Іустину. Над мощами мученика в будинку вдови Киріакії звершили всенічне бдіння і Божественну літургію. Усі присутні християни причастилися Святих Таїн і з честю поховали в печері тіло святого мученика архідиякона Лаврентія 10 серпня 258 року.

Святий Іполит та інші християни постраждали через три дні після кончини святого Лаврентія (13 серпня), як він передрік їм про це.

Тропарі, кондаки, молитви та величання